Їхав козак за Дунай, 

Сказав: "Дівчино, прощай! 

Ти, конику вороненький. 

Неси та гуляй!" 



"Постій, постій, козаче, 

Твоя дівчина плаче. 

Як ти мене покидаєш, — 

Тільки подумай!" 



"Білих ручок не ламай. 

Ясних очок не стирай. 

Мене з війни зі славою 

К собі дожидай!" 



"Не хочу я нічого, 

Тільки тебе одного. 

Ти будь здоров, мій миленький, 

А все пропадай!" 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Поетична картина, змальована С. Климовським у пісні "Їхав козак за Дунай", відображає типову картину, копи хлопцеві доводилося кидати рідний дім, неньку і йти до війська. Адже козацька служба — це справа честі, священний обов’язок. Тепер його товариші — кінь вороний та зброя ясна. А кохана хай чекає його з війни зі славою Дівчина плаче, страждає, розуміючи, що може й не побачити більше свого миленького, без якого їй не бачити щастя. Пісня побудована на емоційному діалозі, є багато звертань, повторів, ласкаво-зменшувальних слів.