Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Stepan_vasilchenko_chorniy_orel.docx)Stepan_vasilchenko_chorniy_orel.docx29 Кб453
Скачать этот файл (Stepan_vasilchenko_chorniy_orel.fb2)Stepan_vasilchenko_chorniy_orel.fb239 Кб427

 

Васильченко Степан

Чорний Орел

 

 

                Жив собі чоловік та жінка, і був у них хлопчик. Були вони бідні й жили в куцій старенькій хатинці. Вітер повіне, — то вона й гойдається — от-от перекинеться. Виліз батько з сином на хату, щоб полагодити верх, коли на трямку сидить Чорний Орел. Впіймав його батько та й каже:

               

                — Стій же ти, вражий Орле, більш ти не будеш сюди літати та солому на моїй хаті кублити. — Тоді до хлопця: — На. подерж, сину, а я піду візьму ножа, та заріжемо.

               

                Поліз він за ножем, а Орел і прохає хлопця:

               

                — Пусти мене, хлопчику, ти ж бачиш, що не яка вже моя й шкода. Пусти!

               

                А хлопчик і одказує:

               

                — Я б радий тебе пустити, коли ж батько в мене сердитий: як розлютується, то щоб і мене не зарізав.

               

                — Не бійсь, — каже Орел, — я до цього не допущу. Хлопчик і пустив його. Вертається батько та до хлопця:

               

                — А Орла де дів?

               

                — Пустив, — каже.

               

                — Ах ти ж сякий-такий! — та до нього. Тоді Орел сів на дереві біля хати та й каже:

               

                — Як маєш ти хлопця за мене бити, бери мене краще та заріж. Батько кинув хлопця та до Орла, а хлопець з хати та й ну тікати. Орел і собі знявся та й полетів. Летить та й гукає до хлопця:

               

                — Біжи ж ти за мною!

               

                Орел летить, а хлопець за ним біжить. Біг-біг, притомився. Бачить — не збігти йому за Орлом, — сів спочити.

               

                Потім і думає: «Додому вже не вернуся, піду собі світ за очі».

               

                Іде він та й іде. Бачить степ, а на степу пасуться отари та череди всякої худоби, а по ярах стоять калюжі молока, що капає з корів. Підійшов він до чабанів, поздоровкався та й питає:

               

                — Чию це ви худобу пасете?

               

                — Це худоба Чорного Орла, — одказують. Хлопець зрадів та й прохає:

               

                — Розкажіть мені, як дійти до нього.

               

                — Добре, — кажуть, — переночуй, а завтра ми тобі розкажемо.

               

                Хлопець остався.

               

                Бачить, а чабани ріжуть баранів, скотину б'ють на м'ясо.

               

                — Нащо це ви? — питає.

               

Сторінка 1 з 10 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 > У кінець >>