…Ви чуєте? Ви чуєте — він спить! 
Я жду вас, товариство, як епоху! 

Не дай вам бог його в мені збудить… 
Не кваптеся, беріть мене потроху. 

Спочатку губи, руки і чоло, 
А потім очі, ноги і легені, 

Здається, зайвого у мене не було — 
Оце і все, що в мене… будьте певні! 

Несіть мене! Пора прийшла якраз! 
На досвітку її літак прикрилить… 

Скажіть їй, що мене не буде довгий час 
І що мене надійно руки вкрили. 

Скажіть їй так: вночі знайшли мене, 
Лежав на серці всі останні ночі, 

Іще одне! Малесеньке одне: 
Сховайте для поетів мої очі. 

А руки мої дайте літакам… 
Легені — вітру… А чоло — блакиті… 

Віддайте губи хвилям і волам, 
А ноги квітам, щоб ходили квіти. 

Оце і все… Услід мені візьміть 
Багряну орхідею у відерці… 

Ви чуєте? Ви чуєте — він спить! 
Він спить, мій звір! Прекрасний звір у серці! 

1961