КВІТЕНЬ

На крилах журавлів весна вже сушить весла, 
Загомоніли про життя діди, 
І на стежин пахучі перевесла 
З снопів тополь тече зелений дим. 

І падає в ставки ночами п’яне небо, — 
Де гуси білі сплять чутливим сном. 
У снах своїх, мабуть, самі від себе 
Дівчата пролітають над селом. 

Летять вони неласкані, незаймані, 
В розгоні мрій, не випитих ніким… 
Повитий згадками, непрощеними й зайвими, 
Скрипить протезом сторож Явдоким. 

Скрипить мені, що даль життя не хитра, 
Уміти б все забуть і все почать… 
Та я іду під всі чотири вітри 
На все життя закохувать дівчат, 

Бо вже встає світання над дідами, 
Прокинулись дівчатонька й дуби. 
Сира земля пошерхлими губами 
Припала до грудей сівалок голубих. 

1958.