* * *

Кохана 
ти не знаєш 
що коли я приходжу від тебе 
я засинаю 
людиною 
а просинаюся деревом 
і вранці 
шумлю у нашому подвір’ї 
і сусіди дивуються 
звідки 
за ніч 
виросло таке 
дерево 
Кохана 
ти не знаєш 
що коли я приходжу від тебе 
я засинаю людиною 
а просинаюся 
хмарою 
яка зачепилась 
за середвіття двадцятого віку 
і яка не знає 
куди їй пливти 
і все небо 
дивується 
що це в мене за хмара 
яка не знає 
куди їй пливти 
адже вона знає ця моя хмара 
що єдина вітчизна у неї 
це я 
небо 
Кохана 
ти не знаєш 
що коли я приходжу від тебе 
я засинаю Миколою 
а просинаюся 
поїздом 
який везе під ракетними небесами 
мільйони дівчат 
таких 
як ти 
кохана. 

1965.