* * *

Ластівко біля вікна, 
Ластівко нашої хати, 
Що тобі, ластонько, дати: 
Меду, борщу чи пшона? 

Ластонько, літа кінець. 
Діток твоїх би до хати, 
Я научу їх писати: 
Небо. Дніпро. горобець… 

Ластонько, де не літайсь — 
Мало налітатись вволю: 
Ще народись та удайсь 
В небо, Вітчизну і волю. 

Так воно в світі і є, 
Так воно є, щоб літати… 
Горечко рідне моє, 
Ластівко нашої хати. 

1965.