Ідейно-художній аналіз поезії «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...»

 

•       Яка алегорична, незвична картина постає перед читачем? 

Оче­видно, ліричний герой зустрів своє давно забуте кохання. Кохання, яке приносило більше муки від нерозділених почут­тів, ніж радості. Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорі­лася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер — «вогонь по плечі». Коханню підкоря­ється будь-хто.

•       3 ким веде розмову ліричний герой?

 Ліричний герой веде розмову із акацією, коли «осінь зійшла по плечі»,— він уже не юнак, а досвідчений чоловік, котрий багато чого бачив у житті. Пройшов він немало життєвих доріг, «відходились усі мости», відведені долею, і ось одного вечора зустрічає зна­йому акацію, яка нагадала давно притуплене почуття.

•       Якими засобами автор передає збуджений настрій героя, збен­теженість і хвилювання? Поет передає за допомогою звер­тань: «сеньйорито акаціє», «пожежо моя», «колюче щастя». Ліричний герой шанобливо звертається до акації на «Ви». Певну доцільність мають емоційно-наснажені речення, які передають стан душі ліричного героя:

Коли ж — здрастуйте, добрий вечір...

Ви з якої дороги, пожежо моя?..

Сеньйорито, вогонь по плечі —

Осінь, ви і осінній я...

 

•       Яке почуття домінує у вірші?

Поезія М. Вінграновського «Сеньйорито акаціє, добрий вечір» сумовито-іронічна й со­кровенно-лірична.