Критика «Моя автобіографія» Вишня

Прізвище, ім’я, по батькові, народився такого-то року, там-то, в сім’ї такій-то... І так далі: основні дати, події... Хто з нас не знає стандартної форми автобіографії.

Проте оригінальний письменницький талант Павла Михайловича Губенказберігаючи та імі­туючи окремі риси цього типового особового документа, запропонував нам дуже цікаву його вер­сію — і вийшов чудовий художній твір. При цьому він не був би Остапом Вишнею — славетним нашим пересмішником — якби й автобіографію не наповнив м’яким гумором та легкою іронією, які були і є візитною карткою письменника.

Фактів у цій автобіографії не бракує, і то таких поважних фактів, яких ні в одній біографії не вичитаєш: тут тобі і роздуми в бур’янах, і «високі науки» в Зіньківській школі, і мотивації профе­сійного вибору — «вивчитись на письменника», і ще багато чого іншого. З добродушною усміш­кою коментує Остап Вишня всі ці, кажучи літературознавчими штампами, «фактори формування письменницького світогляду».

Так, «ознаки майбутнього обдарування» були спостережені батьком тоді, коли малий, «сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу». Прихистком для «роздумів» босоногого мислителя були ви­соке картоплиння, коноплі та бур’ян. Бо «коли є в хлопчика чи в дівчинки нахил до замислювання, а навкруги росте картопля, чи бур’ян, чи коноплі — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде. І це цілком зрозуміло. Коли дитина замислиться й сяде на голому місці, хіба їй дадуть як слід подумати?».

Із властивою йому самоіронією Остап Вишня повідомляє і про своє поринання «вглиб» (видлубування ямок на городі), і про пориви «у височінь» («горобців драти»). З автобіографії таким чином постає звичайний сільський хлопчик, який і не здогадувався, ямки копаючи та пташенят турбуючи, що він позначений письменницьким даром. Але вже якщо упав з коня та не розбився, то вже не інакше як для рідної літератури був призначений.

Остап Вишня таки відбувся як письменник. Має тому своє пояснення: оскільки ніякої особли­вої кваліфікації не здобув, то що йому у світі робити? «Зробився я Остапом Вишнею та й почав писати. І пишу собі...». Іронічна автобіографія...