Критика «Сом» Вишня

Усмішка «СОМ», уперше надрукована в журналі «Дніпро» 1953 р., доволі велика за обся­гом — складається із чотирьох частин.

У І частині з палким замилуванням описує Остап Вишня природу річки Оскіл, диких пташок. До кожного виду цих птахів Остап Вишня добирає оригінальні порівняння: «Дикі курочки... ноже­нятами... бігають по зеленому лататті, як по паркету».

У II і III частинах усмішки виникає колоритний типаж -— дід Панько, який розповідає про страшного сома, який ловив гусей, а потім і сам зловився на гачок із приманкою. Такого сома спій­мали, що «вчотирьох несли додому». З його уст із гумором повідано неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах чимало перебі­льшень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багатству та красі рідної природи.

Соми, виявляється, ковтали собак, ведмедів, а якщо б парові катери не торохтіли, то й вони б незчулися, «коли у сома в череві» опинилися б. Сом — дуже сильна риба. Як розповідають рибал­ки, він може тягти човна проти течії багато кілометрів.

Із вродженим гумором Остап Вишня розповідає, як ловити сома. Виявляється, що на «білого ведмедя сом не бере, бо білій ведмідь звір полярний, а сом любить теплі води й не дуже холодних звірів».

Отже, четверта частина — своєрідне авторське узагальнення з рибальськими порадами, на яку принаду ловити сома, що можна знайти в його нутрощах, а також про те, як рибальська уява з року в рік додає сомам і маси, і розмірів: «...з розвитком рибальства... важитиме тонну і ковтатиме симе­нтальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави...», бо кожен рибалка прагне перевершити здо­бутки своїх попередників хоча б у мріях.

Загальний тон усмішки витримано в руслі рибальських побрехеньок і фантастичних перебі­льшень.