Аналіз «Блакитна Панна» Вороний

«Блакитна Панна» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури «Блакитна Панна»: пейзажна лірика.

Жанр «Блакитна Панна»вірш.

Мотиви «Блакитна Панна»: возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом.

Віршовий розмір «Блакитна Панна»: хорей.

Художні особливості: «Блакитна Панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що при­ходить до нас зі співом птахів і струмків. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лекси­ку (Осанна!), метафори (в душі моїй / В сяйві мрій / В’ються хмелем арабес­ки), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). І це надає творові непо­вторного інтелектуально-мистецького естетичного забарвлення. Щоб створи­ти об’ємну, різногранну картину, М. Вороний поєднує у вірші кілька видів образів: зорові, слухові, запахові. Зорові образи: прозорі шати; лине в сер­панках і блаватах; попелясті, пелехаті хмари; майорить крізь блакить; в’ються хмелем арабески. Слухові образи: земля виспівує; сміючись на пе­люстках; гомонять-бринять пісні. Запахові образи: весна запашна. Специфічним є розміщення рядків у строфах «Блакитної Панни»: вони ніби сходинки, якими збігає навесні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм. Для символіс­тів форма вірша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стільки що сказати, а як сказати.

Художній напрям, стиль: модернізм: символізм. У поезії, попри символічні образи, звучить неоромантичне звеличення краси природи.

Примітки: Микола Вороний витворює гімн весняній природі, молодості, натхненню.

Новаторство письменника стосовно цього твору виявилося в розширенні музичних можливостей українського вірша. «Я писав не так од образу, як од звуку», — зазначав він. Джерелом його поезії є мелос, мелодія. Звук для символістів — понад усе.

Образ Блакитної Панни не подібний до традиційного образу української дівчини; у вірші специфічна лексика, не характерний для української літера­тури початку XX ст. оптимізм.

Поезія перегукується з віршем П. Тичини «Арфами, арфами...».

 

Микола Вороний

Блакитна Панна

Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах...
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.

Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгождана, нездоланна...
Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля —
Вся земля
Їй виспівує: "Осанна!"

А вона, як мрія сну
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках
Променистою росою.

І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.

1912