Марко Вовчок

 Ледащиця (СКОРОЧЕНО)

І 

Пані, у якої служила героїня твору, була не дуже стара. Батько її покійний був князем, тому вона не пропускала можливості нагадати кожному про це, показуючи його портрет. Забувала тільки сказати, що прогуляв князь увесь свій маєток, і їй залишилася тільки материзна — невеликий будиночок із садком у місті. 

Половину будинку здавала пані квартирантам, яких годувала, з того й жила. 



II—III 

Служницю, від імені якої ведеться розповідь, подарувала хазяйці знайома пані, якій та чимось дуже догодила, коли гостювала в неї. Пані не раз жалілася, що нікому їй допомогти у господарстві, то й отримала подарунок — жінку. 

Були ще у неї дві кріпачки десь на селі — Горпина Чайчиха та її дочка Настя. До міста вона їх не забирала, бо боялася, що забажають волі. Адже колись були вони козачками, тільки якоюсь неправдою стали кріпаками. 

Але коли квартирантів побільшало, мусила пані забрати обох кріпачок до себе. Горпина була мовчазною жінкою і дуже похмурою. Не посміхалася ніколи й говорити ні про що не хотіла. Навіть не заплаче від образи, тільки мовчить. Не раз намагалася оповідачка з нею заговорити, розпитати, та все дарма. 

Розповіла тільки, що з чоловіком прожила півроку, а потім він помер від п’янства.



IV 

Настя росла жвавою й привітною. Поки ще була маленька, мала вільний час, здружилася із сусідською міщанкою-одноліткою Кривошиєнковою. 

Горпина не розмовляла навіть зі своєю дитиною. 





Пані якось почала дуже сваритися на Горпину. Потім виявилося, що та заговорила з нею про надання їм законної волі. Пані навіть і слухати не хотіла. 

Насті теж весь час снилася давня воля. 



VI 

Насті пішов шістнадцятий рік. Пані почала вчити її гаптувати та шити. А коли побачила, що дівчина здібна, стала брати для неї замовлення. Закінчилися для Насті вільні дні, тепер з ранку до вечора тільки шила. Хоч і хочеться їй піти на вулицю погуляти, та пані не пускає, тільки свариться. 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>