Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_divovizhni_prigodi_kapitana.docx)Yuriy_yachejkin_divovizhni_prigodi_kapitana.docx212 Кб751
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_divovizhni_prigodi_kapitana.fb2)Yuriy_yachejkin_divovizhni_prigodi_kapitana.fb2337 Кб765

 

Юрiй Ячейкiн

Ди­вовижнi при­годи капiта­на мiжзо­ряно­го пла­ван­ня Неб­ре­хи

 

ТА Й­ОГО ВIРНО­ГО ШТУР­МА­НА АЗИ­МУТА У ВСЕСВIТI I НА ЗЕМЛI

 

Дру­же чи­тачу!

Як­що ти го­товий нап­ну­ти на буш­прит дум­ки вiтри­ла фан­тазiу i бра­ти на абор­даж ка­раве­ли, по самi по­руч­чя на­ван­та­женi добiрни­ми при­года­ми, пе­регор­ни сторiнки новiтнь­оу iсторiу зо­ряних мандрiв, i пе­ред то­бою вiдкри­ють­ся без­межнi прос­то­ри Всесвiту, як ко­лись во­ни вiдкри­вали­ся пе­ред очи­ма капiта­на да­леко­го мiжзо­ряно­го пла­ван­ня Неб­ре­хи та й­ого вiрно­го штур­ма­на Ази­мута.

А втiм, за су­хим то­рохтiнням iсто­рикiв i без­бар­вним пе­релiком най­ди­вовижнiших вiдкриттiв ти не по­бачиш на весь ве­летенсь­кий зрiст ро­ман­тичноу пос­татi капiта­на Неб­ре­хи. Вiд й­ого жи­вого, не­пов­торно­го об­ра­зу за­лишив­ся са­мий про­тез. Та як­що по­дума­ти, що за­лиши­лося б вiд ле­ген­дарно­го ба­рона Кар­ла Фрiдрiха Iеронiма Мюн­хга­узе­на, сла­вет­но­го капiта­на Хрис­то­фора Бонiфатiй­ови­ча Врун­ге­ля та нев­томно­го зо­реп­рохiдця Й­она Ти­хого, як­би про них пи­сали квалiфiко­ванi iсто­рики?

Я близь­ко знав капiта­на Неб­ре­ху, вiн сам роз­повiдав менi, як пiднiмав фо­тоннi вiтри­ла, ко­ли нес­подiва­но налiта­ли не­чутнi про­меневi ура­гани, ста­вав на орбiталь­ний якiр тяжiння бiля тас­мни­чих не­зай­ма­них пла­нет i сма­жив­ся пiд про­меня­ми 193 Сонцьi

I я хо­чу, дру­же, щоб ти теж по­чув й­ого тро­хи хрип­кий спокiй­ний го­лос:

- Тре­ба вам ска­зати, я виз­наю ли­ше голi, як щог­ли у штиль­ову по­году, фак­ти, i в мо­ух роз­повiдях не­мас анi ато­ма ви­гад­ки...

То­му я й за­писав де­якi й­ого прав­дивi роз­повiдi.

Н.Е.ЗА­ТУЛИ­ВУХО,

кан­ди­дат усiх неiсто­рич­них на­ук, бо ух бiль­ше.

1. СУ­ВЕНIР КАПIТА­НА НЕБ­РЕ­ХИ

- Че­рез оцю груд­ку мiй штур­ман Ази­мут ма­ло не пе­рет­во­рив­ся на еле­мен­тарну iнфу­зорiю, - нед­ба­ло ска­зав капiтан Неб­ре­ха, де­монс­тру­ючи менi нiчим не по­каз­ну груд­ку су­хоу сiроу землi.

Я гос­тю­вав у капiта­на дру­гий тиж­день, звик уже до нез­ви­чай­них при­год, спо­гада­ми про якi жив Неб­ре­ха. Але це неп­ри­род­не пос­днан­ня "груд­ка землi штур­ман Ази­мут - iнфу­зорiя" - вра­зило навiть ме­не.

Ць­ого ран­ку ми пи­ли ка­ву i па­лили люль­ки у тiй всесвiтнь­овiдомiй кiмнатi, стiни якоу чу­ли най­ди­вовижнiшi роз­повiдi зо­ряних капiтанiв, най­хитрiшi за­питан­ня iнтерв'ю­ерiв, най­ней­мовiрнiшi гiпо­тези вче­них i най­до­тепнiшi жар­ти по­пуляр­них на всiх космiчних тра­сах гу­мористiв. По­дума­ти тiль­ки: ось на ць­ому ста­рому столi, на яко­му па­рус на­ша ка­ва, сам капiтан Ко­зир вирiзав но­жем схе­му пла­нет­ноу сис­те­ми трь­ох Сонць i в кут­ку ви­раху­вав орбiти. У му­зеу космiчних мандрiв дав­но зазiха­ли на цей сто­лик i спецiаль­но три­мали пиш­но­мов­но­го фахiвця, аби той щод­ня при­ходив до капiта­на Неб­ре­хи ка­нючи­ти цю релiквiю. Та лег­ше вмо­вити Пiзансь­ку ве­жу ста­ти струн­ко, анiж Неб­ре­ху пос­ту­пити­ся хоч од­ним сво­ум су­венiром.

Це бу­ли справдi скар­би. З кож­ноу зо­ряноу ек­спе­дицiу каш­тан Неб­ре­ха при­возив один, а то й два су­венiри. Оцей справжнiй зуб справжнь­ого дра­кона при­везе­но з Ма­гел­ла­новоу Хма­ри. У тубiльцiв сузiр'я Риб вiн на блис­ку­чу бля­шан­ку з-пiд кон­сервiв вимiняв га­чок, який сам шу­кас здо­бич. Ось чо­му у капiта­ново­му кам­бузi (су­часнi зо­реп­рохiдцi люб­лять ста­родавнi термiни) зав­жди шквар­чить на ско­вородi свiжа ри­ба. А в то­му про­зоро­му гле­ку ле­жить непiдроб­ний по­рох з Чу­маць­ко­го Шля­ху. Ого! Капiтан то­пив своу ву­са у кухлi пи­ва в сузiр'у Ра­ка i га­няв­ся за дво­ма зай­ця­ми в сузiр'у Гон­чих Псiв...

Та стiй­те! Ви ще не знай­омi з са­мим капiта­ном! Ось вiн весь пе­ред ва­ми, як ко­лись ка­зали, вiд буш­при­та до кло­тикiв, а точнiше - вiд кiнчикiв хваць­ко зак­ру­чених вусiв до ста­рого ри­пучо­го про­теза, що й­ого Неб­ре­ха влас­но­руч­но змай­стру­вав з ла­тун­ноу штан­ги пiсля ка­тас­тро­фи на ко­метi Гал­лея. Го­лова й­ого дав­но ста­ла схо­жою на блис­ку­чу ку­лю, а зас­магле пiд 193 Сон­ця­ми об­личчя - на кар­ту си­ноп­ти­ка, але бла­китнi очi досi виг­ра­ють, як но­венькi гуд­зи­ки. Ось за­раз капiтан за­палить люль­ку, i ви по­чус­те iсторiю, яку ще нiхто i нiко­ли не чув...

Але про­шу хвиль­ку ува­ги! Ще од­не ма­лень­ке по­яс­нення! Як­що твою дум­ку, мiй чи­тачу, огор­не чор­на тiнь невiри, згор­ни цю кни­гу i бiль­ше нiко­ли навiть не ди­вись в уу бiк. За­пев­няю те­бе, капiтан Неб­ре­ха - най­прав­дивiша лю­дина у Всесвiтi. Та­кого прав­до­люба тобi не знай­ти, хоч шу­кай вiд пiвос­тро­ва Ямал i аж до Ве­лико­го Во­за.

- Як­би я роз­гу­бив­ся i за­барив­ся ще на хви­лину, я, мож­ли­во, не зiбрав би вiд Ази­мута навiть мо­лекул, - за­дум­ли­во мо­вив капiтан Неб­ре­ха, зруч­но вмо­щу­ючись у гли­боко­му ко­ман­дорсь­ко­му крiслi, яке ко­лись зняв iз роз­би­того зо­рель­ота. Й­ого про­тез лiг го­ризон­таль­но i грiзно ди­вив­ся на ме­не, як цiвка важ­ко­го ку­леме­та.

Сторінка 1 з 44 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 > У кінець >>