Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.docx)Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.docx76 Кб728
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.fb2)Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.fb2178 Кб641

 

Ячейкiн Юрій

На­род­ження Ада­ма

 

Iз спо­гадiв штур­ма­на Ази­мута

Од­но­го не­забутнь­ого ве­чора (i май­те на увазi, що це аб­со­лют­но об'сктив­не виз­на­чен­ня, а не прос­то лiте­ратур­ний прий­ом) капiтан да­леко­го мiжзо­ряно­го пла­ван­ня Неб­ре­ха за­ходив­ся скла­дати пов­ний спи­сок сво­ух незлiчен­них скарбiв.

Ро­бота ця копiтка, ви­магас ви­нят­ко­воу ува­ги i зо­серед­же­ностi. То­му, зви­чай­но, га­лак­тично­му мандрiвни­ковi бу­ло не до ме­не.

Як лю­дина i друг капiта­на, я ро­зумiв й­ого. Тре­ба ж ко­лись на­вес­ти у са­дибi зраз­ко­вий му­зей­ний лад! Але як сди­ний пред­став­ник неб­ре­хоз­навс­тва не мав пра­ва ви­бачи­ти ць­ого зло­чин­но­го для мо­лодоу на­уки роз­ба­зарю­ван­ня до­рогоцiнно­го ча­су.

Хiба ж не мiг вiн проiнвен­та­ризу­вати сво­ух унiкумiв пiсля мо­го вiд'уз­ду?

Я нер­во­во мiряв кро­ками з кут­ка в ку­ток вiталь­ню, з вiдвер­тим не­задо­волен­ням спос­терiга­ючи цю нескiнчен­ну сiзiфо­ву пра­цю. Та тут же ро­боти на рiк для чор­то­воу дю­жини досвiдче­них ек­спертiв! А неб­ре­хоз­навс­тво в мо­уй особi не­тер­пля­че че­кас но­вих за­хоп­ли­вих при­год. А капiтан мов­чить, мов зiпсо­ваний гуч­но­мовець!

Та Неб­ре­ха нiби про­читав моу по­нурi дум­ки. Вiн на мить одiрвав­ся вiд ресс­трацiу i роз­судли­во по­реко­мен­ду­вав:

- Мо­лодий чо­ловiче, замiсть вiдволiка­ти мою ува­гу оцим iмпровiзо­ваним хатнiм ма­рафо­ном, узя­ли б кра­ще та пе­рег­ля­нули один до­сить цiка­вий до­кумент. До­пит­ли­вий чи­тач знай­де в нь­ому ба­гато пов­чаль­но­го. Це мiй штур­ман Ази­мут на­кидав звiт про на­шу пер­шу спiль­ну по­дорож. Пам'ятас­те, я ко­лись побiжно зга­дував про нав­ко­лога­лак­тичнi ман­дри? То оце про них. Ех, як­би я тодi запiзнив­ся хоч на день...

I замiсть про­дов­ження сво­го iнтри­гу­ючо­го всту­пу вiн тiль­ки мах­нув ру­кою. Та оця крас­но­мов­на пан­томiма бу­ла зро­зумiла без слiв. Капiта­нова ру­ка з за­тис­не­ною люль­кою на­че про­мов­ля­ла:

- Ав­жеж, ще день зат­римки, i ви нинь­ки не ма­ли б честi слу­хати ста­рого бу­валь­ця...

Капiтан Неб­ре­ха виз­во­лив з-пiд цик­лопiчноу ку­пи су­венiрiв гру­без­ний по­жов­клий фолiант, надiй­но про­шитий з лiво­го бор­ту по­зеленiлим вiд ча­су мiдним дро­том, здмух­нув з палiтур­ки солiдний шар пи­лу (бе­зумов­но, космiчно­го) i про­тяг­нув й­ого менi.

Я з радiсним хви­люван­ням пок­лав ру­копис собi на колiна. Зро­зумiй­те ме­не, я три­мав док­ладний звiт про пер­шу спiль­ну мiжзо­ряну по­дорож Неб­ре­хи та Ази­мута, влас­но­руч­но за­ното­ваний й­ого вiрним штур­ма­ном! Оце по­тала­нило...

Та лед­ве я з по­божнiстю пе­регор­нув пер­шу сторiнку, як ма­ло не впав з. стiль­ця вiд по­диву.

Спос­те­реж­ли­вий ха­зя­ун пиль­но гля­нув менi в очi i спокiй­но за­ува­жив:

- Пев­но, вас бен­те­жить той, на пер­ший пог­ляд, нез­багнен­ний факт, що ру­копис не­забутнь­ого Ази­мута наш­кря­бано мо­сю влас­ною ру­кою?

Я тiль­ки й го­ден був, що ствер­дли­во хит­ну­ти го­ловою.

- Дiй­сно, це моя ру­ка, - хо­лод­нокров­не виз­нав капiтан Неб­ре­ха. - Мiй по­черк i справдi мож­на упiзна­ти навiть без гра­фологiчноу ек­спер­ти­зи. А мiж тим, у цiй невiдповiдностi мiж осо­бою ав­то­ра i ру­копи­сом не­мас нiчо­го див­но­го. Ба­чите, за­галом Ази­мут був хло­пець хоч ку­ди, але на пи­сани­ну стра­шен­но ле­дачий. Й­ого лег­ше бу­ло при­муси­ти зжу­вати мiшок су­хоу хло­рели, анiж склас­ти хо­ча б ма­лень­ку те­лег­ра­му. I от, ко­ли я дав й­ому до­машнс зав­дання пiдго­тува­ти оцей звiт, вiн, аби по­лег­ши­ти собi пра­цю, на­бала­кав й­ого на магнiто­фон­ну стрiчку. Зго­дом, на дозвiллi, я й пе­репи­сав сло­во в сло­во й­ого, тре­ба виз­на­ти, вель­ми зух­валi те­ревенi, щоб в архiвi був хоч еле­мен­тарний по­рядок. Зно­ву ж та­ки, що за­писа­но пе­ром, то­го не ви­воло­чеш во­лом.

Капiтан Неб­ре­ха вмо­чив свою постiй­но­недiючу ав­то­руч­ку у пiвлiтро­ву бан­ку з чор­ни­лом i за­мис­ле­но до­дав:

- I, знас­те, я вчас­но це зро­бив, бо лед­ве пос­та­вив ос­танню крап­ку, як мишi оту стрiчку пог­ризли...

Ось чо­му за­раз, гор­та­ючи не­оцiненнi сторiнки прав­ди­вого Ази­муто­вого лiто­пису, я з зав­ми­ран­ням сер­ця ду­маю, що як­би не оця да­леког­лядна зав­бачливiсть капiта­на, людс­тво й по­нинi не зна­ло б однiсу з най­ди­вовижнiших й­ого при­год.

Н.Е.ЗА­ТУЛИ­ВУХО, неб­ре­хоз­на­вець.

1. БЕН­ТЕЖНА ОБ'ЯВА

Слу­хай­те, слу­хай­те, слу­хай­те!

Го­ворить штур­ман Ази­мут.

Поч­ну з iнтим­но­го виз­нання. Менi зав­ше спа­дас на дум­ку, що як­би мiй улюб­ле­ний капiтан Неб­ре­ха за усю свою космiчну прак­ти­ку здiй­снив тiль­ки оцю нез­ви­чай­ну по­дорож, про яку вiн при­мусив ме­не звiту­вати, i бiль­ше нiко­ли в життi не то­рував мiжзо­ряних шляхiв, iм'я й­ого все од­но слiд бу­ло б зо­лоти­ми лiте­рами впи­сати в iсторiю всесвiтнiх мандрiв.

Сторінка 1 з 23 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 > У кінець >>