Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.docx)Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.docx76 Кб722
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.fb2)Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.fb2178 Кб633
Менi дав­но кортiло втру­тити­ся у цю ле­ген­дарну роз­мо­ву, та я аж нiяк не всти­гав до­кину­ти хоч би од­не iсто­рич­не сло­во.

Аж ось капiтан i конс­трук­тор за­мов­кли i тiль­ки важ­ко хе­кали, на­че ра­зом з мiфiчним Сiзiфом тя­гали на ве­личез­ну го­ру кам'янi бри­ли.

З усь­ого бу­ло вид­но, що спiвроз­мовни­ки цiлком ви­чер­па­ли те­му. I справдi, це я му­шу на­перед заз­на­чити, во­ни уу бiль­ше нiко­ли не тор­ка­лися. Вже з пер­шоу вступ­ноу бесiди Неб­ре­ха i 4пi-ер-квад­рат до­сяг­ли пов­но­го, взас­мо­розумiння. I де тiль­ки каш­тан нав­чився дип­ло­матiу?

Я за­коха­но ди­вив­ся на двох мов­чазних ти­танiв.

4пi-ер-квад­рат за­дум­ли­во гой­дав­ся з бо­ку на бiк, а Неб­ре­ха зо­серед­же­но ко­лупав про­тезом грунт.

Я волiв ух обох стис­ну­ти в обiй­мах. Та це бу­ло не­мож­ли­во. По-пер­ше, це су­пере­чило б уся­ким нор­мам дип­ло­матич­но­го ети­кету, а по-дру­ге, конс­трук­тор мав у по­пере­ку мет­ра пiвто­ра. Та й Неб­ре­ха, нiвро­ку, не ду­же пос­ту­пав­ся й­ому га­бари­тами.

I тодi я вiдклав своу но­тат­ки, вий­шов з ко­роб­ки i хо­роб­ро взяв сло­во.

- Конс­трук­то­ре! Капiта­не! - схвиль­ова­но ви­гук­нув я. - Ва­ша сла­ва i под­ви­ги, як i сам Всесвiт, не ма­ють меж! Один у вас генiаль­но по­чинас, дру­гий генiаль­но за­вер­шус. Хай жи­ве на­уко­вий симбiоз двох цивiлiзацiй! Ура!

Ку­ля аж пiдстриб­ну­ла вiд за­дово­лен­ня, а Неб­ре­ха лагiдно гля­нув на ме­не.

- Капiта­не, а не­пога­но ска­зано, - оцiнив мою щи­росер­дну про­мову 4пi-ер-квад­рат.

- Здо­рово! - охо­че по­годив­ся з ним Неб­ре­ха.

- Хто цей чарiвний юнак? - нiжно за­питав 4пi-ер-квад­рат.

- Мiй штур­ман Ази­мут, - гор­до по­яс­нив мiжзо­ряний вовк.

Та рап­том сфе­рич­на по­вер­хня кулi зать­ма­рила­ся.

- Нев­же ще один зна­мени­тий дослiдник? - чо­мусь стур­бу­вав­ся конс­трук­тор.

- Та нi, вiн ще по­чаткiвець, - зас­по­ко­ув й­ого капiтан Неб­ре­ха.

- Ах, так! Оце прис­мно! - з неп­ри­хова­ною радiстю мо­вив чу­жинець. Над­зви­чай­но прис­мно! Мiй юний дру­же, я доз­во­ляю тобi пот­ри­мати­ся за мою кiнцiвку.

Ма­буть, ко­лись менш вро­чис­то вис­вя­чува­ли на ли­царiв, нiж ме­не у друзi ви­дат­но­го га­лак­тично­го конс­трук­то­ра, не­одмiнно­го по­чес­но­го чле­на усiх iсну­ючих та май­бутнiх ака­демiй i фiлан­тропiчних зак­ладiв. Менi навiть зда­лося, що я при­пав й­ому до сер­ця бiльш, нiж сам капiтан Неб­ре­ха, хоч який ус­лавле­ний вiн був.

- Конс­трук­то­ре, - гос­тинно ска­зав капiтан Неб­ре­ха, - доз­воль­те зап­ро­сити вас до на­шоу ра­кети на тю­бик пас­ти.

4пi-ер-квад­рат не пру­чав­ся.

- Охо­че прий­маю ва­ше зап­ро­шен­ня, ко­лего, - ви­хова­но гой­днув­ся вiн. Але з тiсю умо­вою, що й ви завiтас­те до ме­не на сухiврю з хло­рели.

10. ЕК­СПЕ­РИМЕН­ТИ КОНС­ТРУК­ТО­РА 4ПI-ЕР-КВАД­РАТ

На­ша за­тиш­на ко­роб­ка бук­валь­но за­чару­вала 4пi-ер-квад­ра­та. Щоп­равда, не ма­лу роль у ць­ому вiдiгра­ла кав­казь­ка ан­ти­речо­вина, якою капiтан Неб­ре­ха щед­ро сервiру­вав не­хит­рий снiда­нок.

Все тут вра­жало на­шого до­пит­ли­вого гос­тя.

Не­муд­ря­щий ме­ханiзм хо­дикiв прос­то роз­чу­лив ви­дат­но­го конс­трук­то­ра. Вiн вмос­тився пiд гле­ком з ви­соко­калорiй­ною пас­тою, що пра­вив за ги­рю, i замрiяно цо­кав, iмiту­ючи ме­лодiйнi рит­ми ста­рень­ко­го го­дин­ни­ка:

- Тiк-так, тiк-так, тiк-так...

Але най­дуж­че й­ого при­нади­ли нашi га­маки.

Вiн, як вправ­ний цир­кач, пе­релiтав з сiтки на сiтку, у ве­село­му зах­ватi пiдстри­бував на пруж­но­му пле­тивi хло­рели i нат­хнен­но во­лав:

- Та у вас рай­ський ку­точок! I хто тiль­ки до­думав­ся до цих та­лано­витих прис­тро­ув? Я не стрiчав ух на жод­но­му зо­рель­отiу Усе крiсла та лiжка...

Вiд цих пиш­них дифiрамбiв капiтан Неб­ре­ха аж за­шарiвся. Яс­но, пiсля та­коу вiдвер­тоу пох­ва­ли з й­ого бо­ку бу­ло б не­гар­но ка­зати про се­бе. От менi й до­вело­ся узя­ти вiдповiдальнi обов'яз­ки гiда.

- Це капiтан, - вiдповiв я на за­питан­ня конс­трук­то­ра, - под­бав про наш ком­форт... Вiн все вмiеi

- Ко­лего, - за­хоп­ле­но мо­вив конс­трук­тор, звер­та­ючись до Неб­ре­хи, ба­гато я ба­чив генiаль­них i навiть над­генiаль­них ви­находiв, та й сам маю ку­пу па­тентiв, але та­кого ба­чити не до­води­лося. Це справдi ма­терiаль­не втiлен­ня гнуч­ко­го пле­тива ва­ших моз­ко­вих зви­винi

I вiн зно­ву, мов лег­кий м'ячик, з щас­ли­вим ве­рес­ком пе­релетiв з га­мака в га­мак.

- Ви ще не все знас­те, - нев­га­вав я. - Звернiть ува­гу, ва­ша генiальнiсть, сiтки спле­тено iз скрутнiв хло­рели. Оцi скрутнi вря­ту­ють нас у скрутi. На ви­падок чо­го, ух мож­на роз­тов­кти у ступi i зва­рити чу­дову юш­ку. I вра­хуй­те, конс­трук­то­ре, обидвi сiтки капiтан сплiв рiвно за пiво­бер­та оцiсу пла­нети нав­ко­ло сво­су осi!