Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.docx)Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.docx76 Кб722
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.fb2)Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.fb2178 Кб634
- Муд­ра го­лова та ще зо­лотi ру­ки! - вра­жено ви­гук­нув наш гiсть. Капiта­не, ви зро­бите ме­не най­щас­ливiшою ку­лею у Всесвiтi, як­що по­дарус­те крес­лення ць­ого каз­ко­вого при­ладу. Ва­ше iм'я увiй­де в iсторiю га­лак­ти­ки ЗС-295, як найбiль­шо­го уу бла­годiй­ни­ка. При­сяга­юся подвiй­ною дiаг­ра­мою на­род­ження по­над­но­вих зiрок!

- Та що ви, - з ви­нят­ко­вою скромнiстю оз­вався капiтан Неб­ре­ха i, щоб при­хова­ти за тю­тюно­вою завiсою свос не­дореч­но ся­юче об­личчя, за­ходив­ся на­топ­ту­вати люль­ку. - Да­вай­те, мiй лю­бий ко­лего, лiпше не бу­демо пе­реван­та­жува­ти ко­роб­ку зай­ви­ми комплiмен­та­ми, хоч якi б об'сктивнi во­ни не бу­ли. Я про­поную вам, конс­трук­то­ре, то­варо­обмiн, щоб нiхто не по­думав, нiби ви ошу­кали ста­рого тубiль­но­го капiта­на.

- Оце дiло! - зрадiв 4пi-ер-квад­рат. - За крес­лення га­мака я, не за­мис­лю­ючись, вiддам вам влас­ну шап­ку-не­видим­ку i ще все­видю­ще око на до­дачу!

Я аж за­таму­вав по­дих.

Шап­ка-не­видим­ка! Все­видю­ще око! Отакi скар­би за га­мак з хло­рели! О не­бо, вже че­рез такi су­венiри вар­то бу­ло б ви­руши­ти у цю нез­ви­чай­ну по­дорож!

Але капiтан Неб­ре­ха розвiяв моу надiу, як про­тяг розвiюс тю­тюно­ву хма­ру.

- Знан­ня, конс­трук­то­ре, - не­корис­ли­ве за­ува­жив вiн, - до­рожчi над усякi скар­би. Тiль­ки во­ни зба­гачу­ють мис­ля­чу iсто­ту.

- Ця iсти­на та­ка ж не­помиль­на, як i те, що 2 в квад­ратi i 2х2 дорiвнюс 4! - пiдтак­нув 4пi-ер-квад­рат. - Але до чо­го ви, ко­лего, ве­дете?

- До то­варо­обмiну, мiй вче­ний дру­же, - по­яс­нив капiтан Неб­ре­ха. - Я вам - крес­лення, ви менi - роз­повiдь. Бо над усе я волiю пос­лу­хати роз­повiдь, як ви на­лагод­жу­вали ево­люцiу на цiлин­них пла­нетах, про що ви бу­ли лас­кавi зга­дати пiд час на­шого прис­мно­го знай­омс­тва. Як­що, зви­чай­но, га­мак i на­лад­ка ево­люцiй - рiвноцiннi речi...

- Капiта­не, ви гра­бус­те самi се­беу - цiлком спра­вед­ли­во ви­гук­нув 4пi-ер-квад­рат.

Я теж осуд­ли­во ди­вив­ся на за­тято­го капiта­на. I, як ви­яви­лося, не­дар­ма, бо в особi круг­ло­видо­го конс­трук­то­ра вiн собi знай­шов дос­той­но­го, як оповiда­ча, кон­ку­рен­та. Та­коу ди­вовиж­ноу роз­повiдi я нi до­ти, анi пiсля не чув i, пев­но, вже не по­чую.

- Що ж, друзi моу, - повiв 4пi-ер-квад­рат, ле­гень­ко по­гой­ду­ючись на га­маку, - як роз­повiда­ти, то роз­повiда­ти...

Поч­ну з двох ос­новних по­ложень iсто­тологiу. Пер­ше: жит­тя на пла­нетах ви­никас, не че­ка­ючи мис­ля­чих ди­ригентiв. Дру­ге: фор­ми й­ого такi ж роз­ма­утi, як i при­роднi умо­ви не­бес­них тiл.

Вiзь­ме­мо для прик­ла­ду пла­нет­ну сис­те­му свiти­ла, пiд лас­ка­вими про­меня­ми яко­го нам по­щас­ти­ло зустрiти­ся.

На першiй пла­нетi ми знай­де­мо вай­лу­ватих, не­пово­рот­ких i важ­ких кам'яних створiнь. IПес­ти­лапi i дво­головi, во­ни без­думно гри­зуть кам'янi стов­бу­рини крис­талiчних рос­лин або винiжу­ють­ся у роз­пе­чено­му ба­говиннi пiд не­само­витим жа­ром вель­ми близь­ко­го Сон­ця. Це квар­цевi iсто­ти. Свiт ожи­лого ка­меню.

А що ми ба­чимо отут, на третiй пла­нетi?

Гiгантсь­ких хо­лод­нокров­них реп­тилiй з мiкрос­копiчним моз­ком. Во­ни бо­ять­ся навiть ць­ого лагiдно­го дня i хо­ва­ють­ся у затiнку де­рев або охо­лод­жу­ють­ся у при­береж­них морсь­ких во­дах. Ли­ше у сутiнках та вночi во­ни без­тямно роз­ди­ра­ють один од­но­го, щоб пiджи­вити своу ве­летенськi тiла.

А те­пер завiтай­мо на п'яту, найбiль­шу пла­нету сис­те­ми.

Там ви­ру­ють без­доннi амiачнi оке­ани i ша­ленiють страхiтливi азотнi ура­гани. Але цик­лопiчнi аме­би та ве­летенськi iнфу­зорiу, що нинi ца­рю­ють на от­руснiй пла­нетi, по­чува­ють се­бе як вдо­ма.

Та хоч якi на цих трь­ох пла­нетах при­роднi вiдмiнностi, ево­люцiя за па­ру со­тень мiль­йонiв рокiв мас зро­бити свос дiло. На пла­нетах за­бу­яс ро­зум­не жит­тя. I тодi нас­та­не iсто­рич­на мить, ко­ли за круг­лим сто­лом мiжпла­нет­ноу кон­фе­ренцiу по обмiну досвiдом зустрiнуть­ся такi рiзнi пред­став­ни­ки трь­ох цивiлiзацiй: генiаль­ний брон­то­завр (вiн вже за­раз мас аж три моз­ки - у че­репi, гру­дях i в хвостi), муд­рий кам'яний гiсть з чарiвною кам'яною квiткою i драг­листий од­ноклiтин­ний iнте­лект.

Аж тут я пе­ред­ба­чаю од­ну прик­ру об­ста­вину: генiаль­ний брон­то­завр на кон­фе­ренцiю не з'явить­ся, хоч би скiль­ки на­галь­них зап­ро­шень й­ому не по­сила­ли.

Чо­му?

Нев­же вiн знех­тус сво­уми дос­ко­нали­ми iншоп­ла­нет­ни­ми ро­дича­ми i оцим не­дос­той­ним мис­ля­чоу iсто­ти вчин­ком згань­бить ви­соко­роз­ви­нену цивiлiзацiю ящерiв?

Нi i ще раз нi!

Прос­то не­щас­ний три­моз­ко­вий брон­то­завр при­рече­ний ево­люцiсю на без­слав­ну за­гибель. Мiсцевi гiган­ти нiко­ли не по­дару­ють Всесвiту мис­ля­чих чу­довиськ...