Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.docx)Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.docx76 Кб721
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.fb2)Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.fb2178 Кб633
2. РЕ­КОМЕН­ДАЦIт КАПIТА­НА КО­ЗИРА

Капiтан Ко­зир, на без­розмiрно­му буш­латi яко­го (на ве­летенсь­кий рiст капiта­на важ­ко бу­ло знай­ти ро­бу за розмiром) ся­яла зiрка ор­де­на ко­ман­дорiв, зустрiв ме­не iз зво­руш­ли­вою гос­тиннiстю.

- Ага! Юнь ще не за­бувас ста­рих капiтанiв! - за­ревiв вiн та­ким гус­тим ба­сом, що за­ростi хло­рели в дiжках по­хили­лися, а скло у вiкнах за­дерен­ча­ло. - Це прис­мно. Ду­же прис­мно! Про­шу сiда­ти i роз­повiда­ти, яка щас­ли­ва орбiта ви­вела вас на тра­верс мо­су ха­лабу­ди. Гей, Ма­люче, ще два кок­тейлi з мо­лока i пас­ти! Ад ек­зем­плюм! [ad exemplum (лат.) - за зраз­ком]

Зна­мени­тий ро­бот Ма­люк ди­вив­ся на гро­моподiбно­го капiта­на Ко­зира за­коха­ними лiхта­рями, що й­ому анiтро­хи не за­важа­ло iз спритнiстю досвiдче­ного бар­ме­на зби­вати добiрнi кок­тейлi. Оцю жи­вот­ворну сумiш капiтан смок­тав крiзь тов­стен­ний ней­ло­новий шланг, який менш ге­ро­учнi на­тури ви­корис­то­ву­ють хiба що пiд час не­без­печних про­типо­жеж­них робiт.

У при­сут­ностi цiсу вiдо­моу на всiх космiчних тра­сах лю­дини ме­не з но­вою си­лою огор­ну­ли сумнiви. За­раз смiхо­вин­на об'ява зда­вала­ся менi не вар­та нiякоу ува­ги.

- Я слу­хаю вас, мiй юний дру­же! - привiтно ви­бух­нув капiтан на пов­них регiстрах сво­го не­мож­ли­вого го­лосу.

- Оце прий­шов за по­радою, - не­пев­но мо­вив я.

- На кон­суль­тацiю! - вип­ра­вив ме­не капiтан Ко­зир. - Так на­зива­ють бесiди з вик­ла­дача­ми у вашiй космiчнiй школi?

- Точнiсiнь­ко так! - за­пев­нив я. - Я й ка­жу: оце iду Хре­щати­ком i рап­том ба­чу об'яву, про яку досi не мо­жу склас­ти нiякоу путнь­оу дум­ки. Не знаю навiть, чи це жарт, чи прос­то нiсенiтни­ця...

Я ви­тяг з ки­шенi ар­куш, роз­горнув й­ого i по­дав капiта­новi.

- Ти­сяча москiтних ме­те­оритiв! - заг­римiв вiн i аж пiдско­чив з мiсця. Я поспiхом роз­зя­вив ро­та, щоб не ог­лухну­ти, як пiд час ар­ти­лерiй­ськоу ка­нона­ди. - Пiзнаю ру­ку мо­го дру­га капiта­на Неб­ре­хи! Екс ун­кве ле­онем! [ex unque Leonem (лат.) - по кiгтю ле­ва, тоб­то, вид­но пта­ха по поль­оту]. Але звернiть ува­гу, з якою ви­нят­ко­вою скромнiстю капiтан Неб­ре­ха го­тус но­ву кар­ко­лом­ну ек­спе­дицiю. Навiть менi не под­зво­нив!

- То ви знас­те й­ого? - ви­хопи­лось у ме­не.

- Ще б пак! Це один з най­ус­лавленiших мiжзо­ряних вовкiв, якi тiль­ки га­няли­ся за ко­мета­ми! Гордiсть кор­пу­су ко­ман­дорiв! Нев­же ви не чу­ли про нь­ого?

- Анiчогiсiнь­ко, - пох­ню­пивсь я.

Вiд та­кого га­неб­но­го виз­нання аж у доб­ро­зич­ли­вого ро­бота Ма­люка зе­ленi лiхтарi рап­том спа­лах­ну­ли зловiсним чер­во­ним коль­ором.

- Фо­бос i Дей­мос! [Фо­бос i Дей­мос - су­пут­ни­ки Мар­са, у пе­рек­ладi з грець­коу - Страх i Жах] - скрик­нув капiтан Ко­зир. - Чо­го тiль­ки вас у школi нав­ча­ють? А тим ча­сом, мо­лодий чо­ловiче, ко­муко­му, а вам, ви­пус­кни­ковi, слiд бу­ло б зна­ти, що не хтось iнший, а са­ме капiтан Неб­ре­ха у да­леко­му сузiр'у Во­лос­ся Ве­ронiки вiдкрив чу­дер­наць­ку пла­нету, яка яв­ля­ла со­бою го­лову жи­воу iсто­ти!

Я по­нуро мов­чав, мов не­щас­ли­вий шко­ляр на ек­за­менi, яко­му дiстав­ся бiлет з мо­торош­ним но­мером три­над­цять.

От що зна­чить - сач­ку­вати з лекцiй на пляж...

На мос щас­тя, капiтан Ко­зир за­хоп­ле­но по­ринув у спо­гади.

- Атож, це бу­ла пов­чаль­на, але ду­же не­без­печна по­дорожi Неб­ре­ха тодi тро­хи не нак­лав го­ловою! Тiль­ки-но вiн по­чав галь­му­вати, са­дов­ля­чи ра­кету на нiс пла­нети, як во­на чхну­ла, i без­по­рад­ну ко­роб­ку капiта­на вiдки­нуло, на­че ко­маху. Бач­те, яке ли­хо - у пла­нети на той час бу­ла не­жить. Та Неб­ре­ха не з тих слаб­ко­духих ту­ристiв, якi од­ра­зу зад­ку­ють пе­ред не­побор­ни­ми труд­но­щами. Вiн та­ки дослiдив пла­нету-го­лову i вивiдав усi уу най­по­тасмнiшi дум­ки.

- Яким чи­ном? - насмiлив­ся за­пита­ти я.

- А ду­же прос­то, - вро­чис­то прог­римiв капiтан Ко­зир. - Вiн влетiв пла­нетi в од­не ву­хо, а ви­летiв в iнше. На мiй пог­ляд, це генiаль­ний вхiд i вихiд!

- Ней­мовiрно...

- Але факт! I вкар­буй­те собi, юна­че, сла­вет­ний капiтан Неб­ре­ха не тiль­ки нев­томний мiжга­лак­тичний прак­тик, а й один з най­ви­датнiших те­оре­тикiв. Це вiн, пер­ший у Всесвiтi, ви­сунув за­памо­роч­ли­ву гiпо­тезу, вiд якоу бук­валь­но го­лова й­де обер­том. Вiн дiй­шов до твер­дих вис­новкiв, що пла­нетнi сис­те­ми - це ато­ми, а га­лак­ти­ки - мо­леку­ли нез­багнен­не ве­лико­го мак­росвiту. Бiль­ше то­го, вiн серй­оз­но вва­жас, що без­межне скуп­чення зiрок - це прос­то жа­рини у ней­мовiрно ве­ликiй люльцi. А щоб усiм до­вес­ти цю оче­вид­ну iсти­ну, капiтан Неб­ре­ха шля­хом цiка­вих дослiдiв вив­чив при­хованi фiзичнi про­цеси у роз­жа­рено­му по­пелi влас­ноу люль­ки i вивiв струн­ку та не­похит­ну ма­тема­тич­ну фор­му­лу. Не маю сумнiву, що нинi уу вив­ча­ли б у всiх ви­щих уч­бо­вих зак­ла­дах, як­би вик­ла­дачi та сту­ден­ти спро­можнi бу­ли уу за­пам'ята­ти.

Я тiль­ки знiяковiло клiпав очи­ма. Ро­бот Ма­люк осуд­ли­во по­зирав на ме­не.