Основні дати життя й творчості Ю. Яновського

 

1902 року, 27 серпня у селі Майєрове Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Компаніївський район Кіро­воградської області) у хліборобській родині Івана Миколайовича та Марії Мусіївни Яновських народився син Григорій, якого зго­дом стали називати Юрієм.

1909 р.— вступив до церковно-приходської школи в с. Майєровому, через рік — до земської в селі Нечаївці.

1911 р., серпень — зарахований до Єлисаветградського реаль­ного училища.

1918-1919 рр.— боєць добровільної санітарної дружини в місті Єлисаветграді, бере активну участь у боях проти банди Никифо- рової.

1920     р.— інструктор Єлисаветградсього повітового статистич­ного бюро та інспектор карткової системи продовольчого комі­тету.

1921     р.— інспектор Елисаветградської повітової робітничо- селянської інспекції.

1922     р.— завідуючий відділом адмінсектора при Елисавет- градському міськвиконкомі; 4 червня — у київській газеті «Про­летарська правда» з’являється перша публікація — вірш росій­ською мовою «Море» під псевдонімом Ней.

1922-1925 рр.— студент Київського політехнічного інсти­туту.

1924 р., 17 лютого — у київській газеті «Більшовик» з’яв­ляється перша публікація українською мовою — вірш «Дзвін» під псевдонімом Юрій Ней.

1924     р., 2 березня — у тій же газеті друкується перше опові­дання «А потім німці тікали».

1925     р.— у Харкові (видавництво «Книгоспілка») виходить перша книга — збірка оповідань «Мамутові бивні»; жовтень — переїзд до Харкова, знайомство з В. Блакитним, О. Довженком, Остапом Вишнею, П. Тичиною, М. Кулішем.

1925-1927 рр.— редактор ВУФКУ, головний редактор Одесь­кої кінофабрики.

1927     р.— у журналі «Вапліте» (№ 3) друкується повість «Бай­город».

1928     р.— виходить книга поезій «Прекрасна Ут» і роман «Май­стер корабля».

1930 р.— виходить роман «Чотири шаблі».

1932 р.— з’являється друком перша п’єса «Завойовники».

1935 р.— друкується роман «Вершники» спочатку в перекладі російською мовою в журналі «Знамя» та «Роман-газеті» (Москва), потім у Держлітвидаві України.

1937 р.— у театрах Москви, Ленінграда, Харкова та інших міст з успіхом іде п’єса «Дума про Британку».

1939 р.— переїзд на постійне проживання до Києва; 31 січня — нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1941     р., З вересня — у газеті «За Радянську Україну» друку­ється перша новела воєнного часу «Коваль».

1941-1946 рр.— відповідальний редактор журналу «Україн­ська література» (з січня 1946 р.— «Вітчизна»).

1942     р.— виходять збірки оповідань: в Уфі — «Американський кум» та «Генерал Макодзьба», у Саратові — «Новели».

1945 р., листопад — 1946 р., березень — спеціальний корес­пондент газети «Правда України» на Нюрнберзькому процесі.

1947     р.— у журналі «Дніпро» (№ 4-5) друкується роман «Жива вода».

1948      р., квітень — за цикл «Київські оповідання», опубліко­ваний у журналі «Знамя», присуджено Державну премію СРСР.

1954 р., 16 лютого — прем’єра п’єси «Дочка прокурора» на сцені Київського драматичного театру ім. Лесі Українки.

1954 р., 25 лютого — помер Ю. І. Яновський. Похований у Києві на Байковому кладовищі.