БУДЯК

Поралися люди в полі — 
Хліб святий збирали 
І діток своїх маленьких 
Всіх позабирали. 
Інші колоски збирали, 
К матеркам носили. 
\"Любий Сидір! Любий Семен!\" — 
За те їх хвалили. 
\"І я, мамо, осьде скілько, 
Дивись, назбирала!\" 
\"І ти, любая, Хотинко, — 
Мати їй сказала. — 
З’їжте сальця трошки з хлібцем, 
Да не розкидайте; 
Як поїсте — ізнов, дітки, 
Колоски збирайте\". 
Другі ж діти, знай, бігали, 
Цілий день крутились; 
Уже й матерки на них кричали, 
І батьки сварились. 
І не слухали, що кажуть, 
Щоб не пустували, 
Регочуться да бігають, 
Через сніп скакали, 
Загляділи: квітка якась 
В житі червоніє, 
І побігли усі разом, 
Хто перший успіє 
Собі вирвать тую квітку, 
А того й не знали, 
Що то будяк преколючий. 
Аж опереджали 
Один одного, як можна, 
Деякі побились; 
Трошки згодому уже вони 
Добре розгляділись. 
Підбіг один зовсім близько, 
Зачепивсь ногою, 
Прямо так і покотився 
В будяк з головою. 
Поколов собі всю пику, 
Позбивав коліна, 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>