Віктор Забіла - Кохання

КОХАННЯ

Світить місяць, да не гріє, 
Мороз пече, вітер віє, 
Дме хтось трійкою такий 
До дівчини, що кохає, — 
Хтось такий того не знає, 
Що милая не його. 
Коні добрі орчикові 
Крешуть огонь об підкови, 
Морди тягнуть по землі; 
На аршин повитягали, 
У каблучку позгинались, 
Біжать, летять, як стріла. 
Корінний дзвіночком дзвонить, 
Машталір його погонить, 
Сани тільки аж гудуть; 
Коні хочуть вже оддихать, 
Комусь ще далеко їхать: 
\"Поганяй скоріше, ну! 
Не надержуй орчикових, — 
Пропадуть, дак купим нових — 
Скучив дуже без її\". 
Серце б’ється, завмирає, 
А того воно не знає, 
Що милая не його. 
Серце в грудях задрижало, 
Як вже хутір видно стало, 
Де мила його жила… 
Живо під рундуком стали, 
Коні добрії домчали, 
Мокрі були, мов з води. 
Скочив з саней, обтрусився, 
Кругом себе оглядівся 
Да й подумав про себе: 
Як ввійти, як поклониться, 
Як на милу подивиться, 
Що до милої сказать? 
Спитаться: \"Чи правду кажуть, 
Що з другим їй руки зв’яжуть, 
А мені, бач, дак прощай?\" 
Ввійшов в хату, батько й мати 
Стріли його, шанувати 
Почали, як було сперш. 
Про те, про се розмовляли, 
Усім добрим частували, 
А милої не було. 
Зразу двері одчинились, 
Ноги так і затрусились 
У того, хто її ждав. 
Павою по хаті ходить, 
Голоском так і виводить, 
Кропив’янка мов в кущі. 
Батько-мати вийшли з хати, 
Він став з нею розмовляти 
Да й питається: \"Чи так, 
Що всі люди йому кажуть, 
Що з другим їй руки зв’яжуть, 
А йому дак, бач, гарбуз?\" 
Червона, як квітка, стала, 
Спершу трошки промовчала, 
А після сказала так: 
\"Хто тобі отеє каже, 
І хто мені руки зв’яже 
З другим, з ким, як не з тобою?\" 
Прийшла тітка, батько й мати, 
Годі милій розмовляти, 
Милая сказала так: 
\"Пісня гарна, да не тая\", 
Він сказав: \"Се вже другая, 
Що колись співала ти!\" 
І знов стали балагурить, 
Хто у винниці де курить, 
Скілько хто доходу взяв… 
\"А в вас виннички немає?\" — 
Батько знов його питає. 
\"Нема, треба ще зробить!\" 
А тітка дак все сокоче: 
\"Хто за його пійти схоче? 
В його худоби нема! 
А в того багацько грошей, 
Подивиться, дак хороший, 
Іди лучче за того!\" 
От він, трошки посидівши, 
Подумавши, розсудивши: 
\"Пора, — каже, — до двора! 
Прощавайте!\" — \"Прощавайте! 
На здоров’я поживайте!\" 
Коней даром потомив!

Пошук на сайті: