Повз двір, де мила живе, 
Я проїхав двічі, 
Да не бачив голубоньки 
Ні разу і в вічі. 
Затьохкало серце в мене, 
Як з двором зрівнявся. 
Дуже бачиться хотілось, 
І кінь зупинявся. 
Да не рано було уже, 
Як я мимо їхав, 
Оглядався назад довго, 
Неначе хто кликав. 
Дак сам собі і подумав: 
Чи й ти так скучаєш?! 
Коли вірно мене любиш, 
То й бачить бажаєш. 
Ой як вірно мене любиш, 
Будем жить з тобою 
Цілий вік, моє серденько, 
Як риба з водою.