Повіяли вітри буйні 
Да над синім морем; 
Забилося серце моє 
Перед лютим горем. 

Повіяли вітри буйні 
З холодного краю; 
Розлучили з дівчиною, 
Котру я кохаю. 

Да не вітри: люди злії 
Мені се зробили; 
Самі мене звели з нею, 
Самі й розлучили. 

Перестали вітри буйні, 
Всюди стало тихо; 
А у мене, нещасного, 
Все на серці лихо. 

Як листочок одірваний 
Зелений весною, 
Як травиця покошена. 
На зорі косою. 

Поки роса не обсохне, 
Поти й зеленіє; 
Не ростиме вона більше, 
Як сонце пригріє. 

Нескошена травиця 
Сонечка бажала; 
А тепер на теє зійде, 
Щоб скорій зав’яла. 

І листочок зелененький 
Зсохне й пожовтіє; 
Так і моє серце бідне 
Молодим змарніє. 

І в мене неначе в грудях 
Дещо одірвалось; 
Не легше мені на серці, 
А ще гірше сталось. 

Очі мавши, я не бачу 
Радосного в світі; 
Все обридло, все огидло, 
Не хочу більш жити. 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>