БРАМА ЗАБОРОВСЬКОГО

 

Ні, не бундючний, ситий гетьманат,

Не багатир — полковник череватий,—

її поставив очі чарувати

Смиренний рясофорний меценат.

 

Намігся він, замість жебрацьких лат,

Убрати гору в золото й шарлати,

І крутодахі виросли палати

Серед поліських, ґонтом битих хат.

 

Наук любив він сяйво щирозлоте,

І школам оддавав свої турботи,

І був світильник, щедрий і благий.

 

В дні займанщин, хижацькі і брутальні,

Святительську пишноту панагій

Він забував для книг і готовальні.

1930

 

(Коректив)

ІІ

Ваш милий образ — трафарет і хрія:

Був характерніший цей меценат —

Князь церкви, синодальний дипломат,

Досвідчений і промітний вітія.

 

Він знав, як оздобляє панагія

І люстро мав на споді (біля врат

Оглянути пишноту власних шат),

Дбав, щоб була ефектна літургія.

 

А гроші, жертвувані школярам,

Рипіди й маски тріумфальних брам —

То є медаль, що має на звороті

 

Хижацтво й хамство «від усіх джерел»:

Гладких ченців, що догоджають плоті,

І чорні стріхи монастирських сел.

12.ХІІ.1930