КИЇВ З ЛІВОГО БЕРЕГА

 

Вітай, замріяний, золотоглавий

На синіх горах... Загадався, спить,

І не тобі, молодшому, горить

Червлених наших днів ясна заграва.

 

Давно в минулім дні твоєї слави.

І плаче дзвонів стоголоса мідь,

Що вже не вернеться щаслива мить

Твого буяння, цвіту і держави.

 

Але, мандрівче, тут на пісках стань,

Глянь на химери бароккових бань,

На Шеделя білоколонне диво:

 

Живе життя, і силу ще таїть

Оця гора, зелена і дрімлива,

Ця золотом цвяхована блакить.

1923