СОН СВЯТОСЛАВА

 

Я бачив сон. Важенних перел град

На груди сипали мені, старому,

Вдягали в довгу, чорну паполому,

Давали пити не вино, а чад.

 

Я зір будив — обводив кругогляд

І відчував крізь димку нерухому,

Як обсипався дах княжого дому,

Як крякав крук і як клубочивсь гад.

 

О, що за туга розум мій опала!

Яка крізь серце потекла Каяла,

Що за чуття на серце налягло!

 

Ніч місячна кругом, така студена,

Антена гнеться, як струнке стебло,

І чорний день десь дзвонить у стремена.

 

23.ІV.1931