Суниці – Микола Зеров

СУНИЦІ

Верхами сосон шум іде розлогий

І хмарою пухнатою темнить

Високий день і осяйну блакить;

У буйних травах плутаються ноги.

Отак би тут упасти край дороги,

Примкнувши вії, і хоча б на мить

Од псів гавкучих солодко спочить,

Од ницих душ, підступства і тривоги.

А там, по хвилі набіленого сну,

Натрапить знов на риму голосну,

На ритми десь у серці позосталі;

І, соків земляних відчувши міць,

Розплющить очі і зустріть коралі

Таких веселих запашних суниць.

9.VІІ.1934

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: