КИЇВ НАВЕСНІ ВВЕЧЕРІ

Хоч як звели тебе гермокопіди 
І несмак архітекторів-нездар, 
І всюди прослід залишив пожар, — 
Ти все стоїш, веселий, ясновидий 

І недаремно вихваляють гіди 
Красу твою, твій найдорожчий дар 
Синіють води, зеленіє яр, 
І стелються сліпучі краєвиди. 

А вулиці твої виводить зір 
В повітря чисте. В запашний простір, 
Де ходить вітер горовий і п’яний, 

І в тихий час, як западає ніч, 
Поважно гомонять старі каштани 
І в небо зносять міріади свіч. 

9.06.1928