Твір на тему: «Чи повинна людина відповідати за свої помисли та вчинки?»

Твір на тему: «Чи повинна людина відповідати за свої помисли та вчинки?»

 

Прочитайте текст.

Повноцінне життя, напевно, неможливе без спілкування. Люди­на — істота соціальна: по-справжньому вона не може жити ізо­льовано від суспільства. Щоб бути людиною з великої літери, треба відповідати за свої помисли та вчинки. Чи не так?

Викладіть Ваш погляд на цю проблему.

 

ОРІЄНТОВНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАПИСАННЯ ВИСЛОВЛЕННЯ

 

Варіант 1
Кількість слів: 141
Курсивом виділено аргументи (докази)
 
 
Я вважаю, що ми відповідальні за все в нашому житті. І жо­ден добрий чи поганий учинок так просто, без наслідків, не обій­деться.

Аргументом на користь цієї думки може бути те, що зло завжди карається. Наприклад, американський гангстер італійського по­ходження Аль Капоне був контрабандистом і вбивцею. Хоча ці злочини суд ніяк не міг довести, його, урешті-решт, ув’язнили за банальну несплату податків.

Є ще один доказ на підтвердження цієї тези: якщо людина на­віть не буде покарана законом, Богом чи іншими людьми, то її мучитимуть докори сумління. Яскравим прикладом цього може бу­ти Ганна — героїня поеми Тараса Шевченка «Наймичка». Караючись увесь вік у чужій хаті, жінка-покритка спокутувала свій гріх, не давши синові Марку вирости безбатченком.

Отже, що б ми не робили і як би це не висвітлювали, ми несемо повну відповідальність за кожен наш учинок перед Богом і людь­ми, перед законом і нашою совістю.

 

Варіант 2
Кількість слів: 246
Курсивом виділено аргументи (докази)
 
Я вважаю, що абсолютно кожна людина має відповідати не лише за слова, а й за власні вчинки, інакше кажучи, за все у своє­му житті.

По-перше, ми тісно пов’язані взаємною відповідальністю з ти­ни, хто народив і виховав нас, і з нашими дітьми. Прикладом то­го, наскільки пекучий батьківський біль і сором за сина, наскіль­ки нестерпне почуття провини за його виховання, є вчинок Тараса Бульби, героя однойменної повісті Миколи Гоголя. Ста­рий козак убиває сина Андрія за те, що той став зрадником.

По-друге, підґрунтям, на якому розвивається, зростає почуття відповідальності, є такі риси, як принциповість, старанність, пунктуальність, порядність, уміння порозумітися з людьми й до­помагати їм. Тому, хто звик запізнюватися, порушувати свої обі­цянки, легковажно ставитися до обов’язків, доведеться чимало працювати над собою, щоб навчитися бути відповідальним. Прикладів, які підтверджують слушність цієї думки, дуже багато н сучасному житті. Легковажність однієї людини може звести на­нівець роботу багатьох (саме так сталося в нашому класі, коли один з учасників презентації колективного проекту забув удома всі потрібні відеоматеріали). Із байдужості й легковажності може вирости безвідповідальність, а з неї згодом і якась велика біда (наприклад, Чорнобиль). По-справжньому ж відповідальна лю­дина ладна навіть власним життям довести відданість своєму обов’язку. Так, Януш Корчак, відомий польський лікар і педагог, разом із своїми вихованцями ступив до газової камери в Треблінці. хоча мав шанс урятуватися.

Отже, ми мусимо навчитися брати на себе відповідальність за все, що сталося в нашому житті. Її основи закладаються в родині, міцніють у шкільному колективі. Вони пов’язані із самовихован­ням особистості, зокрема розвитком пунктуальності, чесності й обов’язковості.

Корисні матеріали:

Пошук на сайті: