ВИБІР
Над штормом, над шабельним зблиском,
Над леготом теплим в житах
Гойдається вічна колиска
Маятником Життя.
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі.
Один передбачливо очі
Прикрив ще за крок від межі,
Ввійшовши клітиною ночі
Тихенько: чи жив, чи й не жив?
А інший – на кроки не міряв:
Летів, і гримів, і… згорів,
І люди відкрили в сузір’ях
Зіницю нової зорі.
Коли б загадали: – Хочеш,
Одне лише слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів’є, –
Я б вибрав найвищу почесть:
У чистім і чеснім бою
На чорному мармурі ночі
Зорю записати свою!