Компроміси – Олена Матушек

КОМПРОМІСИ

Ще даль світилася безлісо,

Ще тільки неба чисте тло…

…Гінке пагіння компромісу,

Коли і як ти проросло?

Яке отруйне впало зерня,

В який чуттів родючий шар,

Що крізь твоє колюче терня

Ледь продирається душа?

Вона уже криваво плаче,

Вона ненавидить себе

За те, що це хапке гілляччя

Закрило небо голубе.

А їй би – гнівом спалахнути,

А їй би – блискавкою стать,

Щоб ці міцні, отруйні пута

Спалить, розвіять, розметать,

Щоб тільки – чисті виднокола,

Щоб світла даль і неба тло,

Щоб вже ніколи,

Вже ніколи

Тут терновище не росло!

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: