Вмирає пiзно чоловiк – Василь Стус

Вмирає пiзно чоловiк,

а родиться дочасно,

тому й на свiтi жити звик,

як раб i рабовласник.

Вiн като-жертва, жертво-кат,

страждає i богує,

iде вперед, немов назад,

як душу гнiв руйнує.

О свiте свiте свiте мiй,

Їй-бо, нiяк не звикну:

невже твiй син — то тiльки злий,

а добрий — то калiка?

А все немудре. Доживу

вiка, докалiчiю,

Допоки жили не зiрву

чи не зламаю шиї.

…..

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: