І поблизу – радянський сад… – Василь Стус

* * *

І поблизу — радянський сад,

будова й роздуми в маруді

про довгу чергу самозрад.

Я кочегарю в халабуді.

Ставок тьмяніє, наче ніч,

розлита й вигускла до ртуті.

Так добираються до суті

душі? Доходять протиріч

із розумом? Ідуть на шпиль

тремкого молодого горя?

Як вечір душу розпросторив.

Як сяє антрацитний біль

із темряви. Немов відьмак —

не підведе од тебе й ока —

все стежить, стежить неборак

і припадково й ненароком.

…..

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: