Листи до поета (триптих) – Павло Тичина

Павло Тичина

Листи до поета.

Триптих

І.

Елади карта. Коцюбинський,

на етажерці лебідь:

оце і вся моя кімната, –

заходьте коли-небудь!

Я привітаю наче друга.

Ах я давно Вас ждала,

ще як над книжкою поезій

сміялася, ридала.

Мені все сниться: сонце, співи,

і Ви, і день весняний. –

І от я з Вами вже знайома,

поете мій коханий.

Прийдіть сьогодня: в мене вдома

лиш я сама та квіти.

Я цілий вечір буду ждати,

боятись і радіти…

ІІ.

Ви десь, мабуть, не з наших сел,

абож… о ні, не смію.

Читала Вас я і не все,

не все я розумію.

Чи я у полі, чи в лісу –

усе мені здається:

у Вас у книжці неживе,

а тут живе сміється…

Про Вас недавно хтось писав:

«Поезії окраса».

А всеж таки у Вас не так,

не так, як у Тараса.

Про все в Вас єсть: і за народ,

і за недолю краю.

А як до серця те узять –

даруйте, я не знаю.

ІІІ.

Я комуністка, хожу в «чужому»,

Обрізала косу, –

І Вам не соромно співати

в цей час про сонце, про красу?

Пишу до Вас, бо так схотіла.

Скажіть мені:

кому потрібні рахітичні

оті сонети та пісні?

Народу, скажете? голодним? –

Нещасна, жалка-ж та рука,

що тріолєтами годує

робітника.

Поки прощайте, не здивуйте –

цеж не любовний лист.

А втім скажу: Ви – сила,

і з Вас ще вийде комуніст.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: