ПЛАЧ ПО ОФЕЛІЇ
Гребці згасають в чоловічків лаві.
– Вели, велико, накажи гребти! – …
Пройшов залізом замок до хребта;
Не виїде владар на білі лови.
Ростуть на вежах дерев’яні леви.
Клітини сонця: зелено! Русло
Морозить дички: – Тут вона росла –
Й фарватером відносить тіло вліво.
Вартовий люки літа відкрива.
Сітила в краплі ходять по кривій.
А він її шука, як в словнику –
В ліщинах, в недоспіваній корі.
І даючи дорогу слимакам:
– О боже, Ти, о Боже, щоб карать? –