Плач до Офелії – Андієвська Емма

ПЛАЧ ПО ОФЕЛІЇ

Гребці згасають в чоловічків лаві.

– Вели, велико, накажи гребти! – …

Пройшов залізом замок до хребта;

Не виїде владар на білі лови.

Ростуть на вежах дерев'яні леви.

Клітини сонця: зелено! Русло

Морозить дички: – Тут вона росла –

Й фарватером відносить тіло вліво.

Вартовий люки літа відкрива.

Сітила в краплі ходять по кривій.

А він її шука, як в словнику –

В ліщинах, в недоспіваній корі.

І даючи дорогу слимакам:

– О боже, Ти, о Боже, щоб карать? –

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар