Олександр Павлович (Олесь) Бердник (27 листопада 1926, офіційно 25 грудня 1927 — 18 березня 2003) — український письменник-фантаст, автор понад 20 романів і повістей. Член-засновник Української Гельсінської групи (УГГ).
Бердник Олександр (Олесь) народився 27 листопада 1926 р. в с.Вавилово Херсонської (зараз – Миколаївська) обл. в родині коваля. 1943-45 рр. – участь в бойових діях. 1947-49 рр. – навчання у театральній студії при театрі ім. Івана Франка (м. Київ). 1949 -55 рр. – ув’язнення по статті № 58 КК СРСР (“Антиреволюційна агітація та пропаганда”). 1957 р. – виходить перша книга “Поза часом і простором”. Прийнятий до СПУ. 1958-1971 рр. – літературна діяльність. За цей час вийшло 23 твори – науково-фантастичні романи та повісті. Основні: “Стріла часу”, “Діти Безмежжя”, “Хто ти?”, “Подвиг Вайвасвати”, “Чаша Амріти”, “Зоряний Корсар” (на даний час роман перекладено 26 мовами світу).
1973 р. – виключений зі СПУ. Переслідування з боку КГБ. 1971-1985 рр. – виходять книги за кордоном, зокрема “Зоряний Корсар”, “Прометей”, “Свята Україна”, “Апостол безсмертя” (англійською мовою), “Кажу вам – Священні знаки”. 1979 р., 6 березня – заарештований та засуджений до 5 років ув’язнення за ст. 62 – 2 КК УРСР “Участь та діяльність в УГГ”. 1984 р. – справа переглядається. Помилування. 1985 р. – виходить роман “Вогнесміх”. У цьому ж році прийнятий до СПУ. 1986-1996 рр. – літературна діяльність. За цей час вийшло 11 творів, зокрема “Лабіринт Мінотавра”, “Пітьма вогнища не розпалює”, “Камертон Дажбога” (продовження “Зоряного Корсара”), “Тайна Христа”, “Песнь Надземная” (в-во “София”,Київ).