Це — визначальний екзамен: всеохопне очищення чуття, розуму, творящої суті душі, серця від тлінного, марного, мізерного, ілюзорного. Мати з собою лише те, що перейде у Вияв Надземний…”
“…Одна з диверсій Князя світу цього (тобто — структурного комп’ютера консерватизму) — це прикладати зміни, ідею трансформації до існуючого ступеня реальності, хоч він і знає, що до гусені крил не причепиш, що метелик може народитися з самоліквідації гусені, бо вона добровільно повинна ввійти в саркофаг метаморфози і навіть — підготувати її…”
— Зверни увагу, Арімане, — іронічно озвався Ягу, — як тебе називають по-науковому: структурний комп’ютер консерватизму. Вже недостатньо поетичних кличок — диявол, чорт, сатана, князь пітьми, демон… Тепер вже й комп’ютер.
— Не ковзай на поверхні думки, Ягу, — суворо зауважив Аріман, нахмуривши брови. — Мене не зачіпає емоційний бік явищ. Ти зверни увагу, як глибоко заглядає ноосферна стріла Землі у таємницю Еволюції. Напруж увагу, ми підходимо зараз до основною, в ім’я чого я покликав тебе. Дивися, читай і думай.
“…Прагнення безсмертя слід продумати серйозніше, ніж це робили попередні покоління.
Якщо життя є безупинна зміна, динаміка, то що означає безсмертя цієї динаміки?
Наприклад, як зробити безсмертною хвилю? Або циклон? Пустити по замкненому колу? А навіщо?
Адже життя має сенс як реалізація певного імпульсу. Наприклад, народжується людина, зростає, стає учасником якогось успішного процесу, виконує в ньому певну роботу. А якщо вичерпано цикл (алгоритм) процесу, то що означає “обезсмертити” особу? Що вона діятиме? Адже їй треба переучуватися, ставати цілком іншою істотою, стирати пам’ять. Бо кожен цикл поколінь — практично інша програма, інші інтереси.
Несумісність епох та циклів — страшна справа.
А Природа, очевидно, давно розв’язала цю дилему: смерть, нове народження, вічна метаморфоза стирання пам’яті попередніх проходжень (і лише відкладання їх в Чаші Пам’яті у підсвідомості чи надсвідомості). Десь, колись, в інших життях та пам’ять проросте в небувалому синтезі, а нині вона може навіть заважати своєю несвоєчасністю.
Ясно одне: те, що можна було зробити, — зроблено. Те, що можна буде зробити, — зробиться! Суджене буде — і єсмь!”
“…Пора зрозуміти світові релігії як тисячолітні мафії духу й тіла. Як би страшно не було промовляти таке, але кристалізується жахливе прозріння серця й розуму: людство потрапило в полон до мафіозі духу.
Це — глобальні, космічні банди спіритуалістичної експансії, це — штурмовики небесного Тирана з Психосфери.
Ми страхалися появи агресивних пришельців з далеких зоряних світів. А виявилося, що давно вже завойовані паразитами, втаємниченими в найглибшу сутність власного єства.
Ці мафіозі — хитрі, всеозброєні, знавці психіки, бо самі ЇЇ формують, паразити етики, естетики, духовності. Для них годиться будь-яка форма світогляду — теїзм, атеїзм, фанатична віра, цинізм, прагматизм, забобони. їм підходить апологія єдиного Бога, многобожжя, суха наука матеріалізму, визнання Сатани, заперечення його. Бо все знаходиться в руках цієї нещадної космічної організації.
Людству ще тільки належить усвідомити неймовірний за змістом факт: всю містерію буття впродовж останніх тисячоліть здійснюють одні й ті самі містифікатори. Боги і антагоністи богів — це права й ліва рука одного й того ж диктатора. Хто б яку дорогу не обрав — він опиниться у пащі того ж небесного Хижака.
Потрібно збагнути їхню реальність у всій Космічній Масштабності. Не “доказувати” їхню “ненауковість”, а визначити страхітливу злочинність як зброю космоісторичних змовників супроти Еволюції, краси і братерства.
Припинити “полеміку” і поставити їх поза законом.
Істинна релігія і пізнання — в серці людини. Христос навіки сформулював цю істину і утвердив її своїм життям. Це — молитва життя: духом, радістю, творчістю, занням, любов’ю. Це — зв’язок з Вітцем Буття, з творящим потоком Батьків — безпосередньо. Я — у Вітці, а Вітець — у Мені!”
“…Духовні вампіри перехопили всі комунікації Логоса у Всесвіті. Пустили потоп вигадок — релігійних, наукових, окультних, мистецьких. Ми самі помагали їм, самі мурували власну в’язницю, давній Лабіринт Міноса. де засіло всепожираю-че чудисько. Ми вихваляли жорстоких богів, курили їм фіміам, утверджували у володінні Вищими Світами. Відмовилися від Вітцівського спадкоємства. Одягли робу рабів.
Гряде повстання духовних гладіаторів. Досить арени для втіхи богів. Хіба не прозоро говорив про це Гомер? Хіба не вирує й досі троянська війна в ім’я зрадливих, непостійних, підступних Гелен, ким би вони не були?
Для “олімпійців” — це шахова гра. А для нас?
Кривава історія. Чим завершуються всі історичні спектаклі?
Бенкетом Кронідів.
А потім — нова партія в шахи.
На часі — точний гнозис. Жорстокий і безжальний.
Тим більше що це ми породили космічну банду узурпаторів. У цьому факті — визначальна містерія грядущого циклу Буття.
Чим завершиться “Битва в Небесах”?
Торжество Архистратига Михайла над воїнами Люцифе-ра — що це таке? Де результати тієї перемоги?
Грядуще розділення Світобудови на вічність блаженства і вічність муки — невже в цьому розум Людини може знайти своє завершення?
Вогняний міст над прірвою, що розколола Буття, — чи не тут лежить рішення?
І та прірва — у серці.
Зупинімось у шаленім бігу до ефемерної перемоги, прислухаймося до тихого стуку в грудях. У Небі. В Безмежжі.
Серцю Неба теж болить.
Страшно болить.
Жителі Неба, ви чуєте?..”
***
Ягу й Аріман довго мовчали, прослухавши жорстокий аналіз Буття, висловлений психікою Землі. Нарешті, після тривалої паузи, почувся глухий голос Координатора:
— Це ще не все, Ягу. Я отримав телепатему Горикореня, якому Корсар допоміг воскреснути й одужати.
— І що ж?
— Лідер Космократорів розгадав прадавню загадку. Отже, ноосфера Землі невблаганно, неухильно зрощуватиме це знання: Бог і Сатана — вітки єдиного Древа. Коли це розуміння стане монолітним, стихійним — Ара перестане отримувати психоенергію живого світу. Вона деградує і згасне.
— Але ж ти запевняв, що намічаються нові, незалежні шляхи для самодостатнього існування Ари.
— Це була ілюзія, — зітхнув Арімап. — Ми були певні в первинності Ари, нашої Еволюції. Недавно в секретному Архіві Першоциклів я знайшов страшні записи. Виявляється, що наша сфера породжена духовною динамікою Землі.
— Як це може бути? — скрикнув Ягу, благально дивлячись на Координатора. — Адже ти сам запевняв, що група Деміургів під твоїм проводом сформувала сферу тримірності, запрограмувала її Еволюцію.
— Це була напівправда, — неохоче озвався Аріман. — А точніше — брехня. Ми втратили знання про справжнє походження сфери Землі. Вважали її якимось реліктом, апендиксом. Коли настала криза для Ари, я вирішив інтенсифікувати цей “апендикс”, щоб дати імпульс певності жителям нашої сфери. Це був своєрідний психологічний спектакль. Ти розумієш?
— Так, — похилив голову Ягу. — Зерно обману почало бурхливо рости. І тепер — розплата.
— Зажди, — підняв руку Аріман. — Суть не в етичних категоріях. Суть у тім, що ми, вся Ара — породжені ноосферою Землі. Ми — діти людства, які забули про Батьків, знехтували їхніми інтересами, загордилися, стали Богами для власних убогих предків.
— Як це могло статися?
— Десь відбувся розрив естафети, — задумливо сказав Аріман. — Законно повинне було зростати все — корінь, крона і квіти. Тоді у Всесвіт піднімалося б усе древо Життя. А ми зажадали освятити лише квіти, знехтувавши коренем. Почав засихати корінь, а за ним отруйними стали й квіти, породжені в Небі ноосфери. Народилися боги, демони, антагоністи, і всі жорстоко експлуатували любов і ненависть людей, перетворюючи їх в арену вічної битви.