Катастрофа – Олесь Бердник

Гіб-ра торжествував. А Іг-ра, дивлячись на муки світу з небес, страждав і проливав сльози, жаліючи Тайя, і його сльози дощем випадали на Та-іну, приносячи полегкість його коханій. А вона стогнала, здригалась в неймовірних муках, переживаючи біду дітей своїх…

Ро-а на мить замовк, показав рукою в бік далеких Тьо.

— Чуєте гуркіт? Прислухайтесь до колихання Та-іни. Ще й досі вона не заспокоїлась. Бо тіло її посіли хижі діти Гіб-ри — жорстокі володарі Вищих Сфер… Бо нижчі Тайя зовсім забули про древнє пророцтво бога долі Ні-іси…

А він, змилувавшись над нещасним Іг-ра, сказав йому, що вічно не буде панувати жорстокий бог Гіб-ра. Минуть великі спіралі… І нові сили з являться в тілі осяйного бога. Зірка-матір дасть йому вогняну кров, напоїть мужністю. І ніякі ланцюги не втримають Іг-ру.

І буде боротьба. Гіб-ра спробує втримати свою владу. Всі чорні сили викличе він з мороку. Небо, ясне чоло Та-іни покриється пітьмою… Променисте око Матері-зірки сховається навіки за чорним димом Тьо… і гори задрижать…

Зненацька погляди Тайя піднялися в небо. Між слухачами поплив сполоханий шум. Почулися крики:

— Ро-а! Дивись!

Старий вождь поглянув у бік океану, куди показували маотяни. Звідти падав донизу дивовижний літаючий диск. Він безшумно прорізав густі пласти важких туманів і зупинився недалеко від майдану розмов…

“ПОРА ЗВІЛЬНЯТИ ІГ-РУ”

З диска з’явилися двоє Тайя. Маотяни занепокоєно загомоніли.

— Ро-а, — озвалися деякі. — Поглянь — вони в одежі Вищих Тайя. Той, який старший — має вбрання Тайя-Бога…

— Бачу,— похмуро відповів вождь.— Облиште розмови і ждіть.

Постаті прибулих попливли над узбережжям, наблизились до зборища маотян. Це були Рі-о і Нур.

Вчений оглянув юрбу допитливим поглядом, зупинив його на величному обличчі Ро-а.

— Мені потрібен вождь острова Ма-ото, — звільна промовив він.

Ро-а виплив наперед.

— Що потрібно тобі, чужинче? — строго запитав він. — Ти у вбранні Вищих Сфер. Може, ти заблукав? Може, ти гадаєш, що на материку Арс є Будинки Контролю?

Рі-о не образився за гостре слово. Він терпляче вислухав вождя і знову запитав:

— Мені потрібен вождь…

— Я вождь Ма-ото, Говори…

— Як твоє ім’я? — поштиво торкнувся рукою чола Рі-о.

— Ро-а.

Учений мить помовчав, ніби обдумував, що сказати. Нур дивився на Вчителя, дивувався. Невже він хоче зробити щось значне з ними напівдикунами? Але Рі-о не помічав ні подиву учня, ні ворожих поглядів маотян. Він урочисто проказав:

— Пора звільняти Іг-ру, вождь Ро-а!

Маотяни зачудовано сколихнулися. Острах відбився в їх очах, позначився на обличчях. І лише Ро-а, побожно приклавши руки до щік, прошепотів:

— Нарешті…

Очі древнього Тайя засяяли молодим вогнем. Все його зморщене тіло ніби налилося новими соками.

Він піднявся над тья, наблизився до Рі-о, обняв його.

— Ти вчасно з’явився, невідомий Тайя. Я зневірився в безконечному чеканні. Хто послав тебе?

— Я знайшов древні записи. І зрозумів їх. Я довго ждав. Я не знав, що криється за стінами Вищої Сфери. Нині я був там, пройшов посвяту…

— І що ж, чужинче?

— Ти бачиш сам. Наступила пора. Чи уціліло Сховище Іг-ри?

— Так. Я поведу тебе сьогодні туди. А тепер — запрошую в моє бідне житло.

Ро-а заспокоїв стривожених маотян красномовним жестом. На німі запитання він сказав коротко:

— Слова Ні-іси здійснюються, діти мої…

Після цього він поплив понад берегом, залишивши майдан розмов. Рі-о і Нур попрямували за ним.

Житло вождя стояло на кручі, над берегом океану. Воно було складено з важких брил рожевого каменю, мало кілька отворів, закладених прозорими плівками мінералу. Товсті стовбури дерев оточували густою стіною невибагливий притулок. Темна хвиля вдаряла в круту скелю, вологі бризки долітали до стін.

— Чудове місце, — сказав Рі-о, зупиняючись над кручею.

— Тепер, коли світить Зірка-матір, — заперечив Ро-а. — А як наступить темрява — порятунок лише в непорушності. Важко навіть вийти з житла…

— Скоро не буде так…

— Не поспішай говорити так, — озвався старий вождь. — Ніхто не знає майбутнього.

— Але його треба робити…

— Хай допоможе тобі Ні-іса…

Ро-а проник в широкий отвір, гості впливли за ним. Вони опинилися в просторому мешканні — досить чистому і світлому. Посередині стояло кілька грубих ца. Під стіною кидалася у вічі велика скульптура. Вона зображала могутнього Тайя, прикутого ланцюгами до напівсфери.

Рі-о зупинився перед скульптурою, довго дивився на неї. Повернувшись до вождя, запитав:

— Іг-ра?

— Так.

— Хто творив?

— Моя дочка. Мі-а. А ось і вона.

Гості вражено перезирнулися, побачивши молоду маотянку. Вона була дуже схожою на батька свого, але якщо він уособлював собою мудрість своєї раси, то вона її красу.

Голову Мі-а наглухо закривала темно-синя і-са . Вона підкреслювала ніжну блакить щік, бездонну глибінь чорних очей, гармонійні вуста. Постать була стрункою, граціозною. Руки здавалися виточеними найкращим майстром минулих спіралей, що залишили свої чудові скульптури на старовинних островах біля ’полюсів Та-іни.

Маотянка, побачивши гостей, стримано привітала їх. Нур остовпів, так його вразила краса дочки вождя. Рі-о вивів його з подиву, вказавши на вільний ца.

Широкий стіл незабаром був уставлений плодами чса. Мі-а мовчазно, але гостинно запросила прибулих до їжі. Рі-о взяв один плід, розломив рожеву шкірку, спробував на смак середину.

— Чудово, — сказав він. А потім сумно додав: — Уже багато, багато спіралей підряд, вождь Ро-а, нижчі Тайя наших материків не вирощували ні чса, ні інших плодів. Плантації залишаються пустельними і в пітьмі ночі, і під промінням Зірки-матері. Зла воля Вищих Сфер перетворила всіх в покірних тварин, які одвикли працювати, не бажають думати…

— Це я знаю, чужинче, — відповів вождь. — Але що вирішив ти зробити, якщо одержиш силу Іг-ри?

— Я розповім тобі, вождь. Мій план такий…

Нур схилився до Учителя, тихо промовив:

— Мені здається, що я сплю. Я нічого не розумію. Сховище Іг-ри. Дивний острів. Твій незрозумілий план. Учителю. Скажи мені, ти не жартуєш?

— Заспокойся. Нур, — строго перебив його Рі-о. — Заспокойся і слухай. Ти будеш знати про все… Отже, мій план такий, хранителю сховища Іг-ри. Треба вирвати Тайя з віковічного сну. Треба знову повернути їх до праці і творчості. Але для цього необхідно змінити клімат планети. Доки на 1 а-піі панують суворі ночі і дні — са засипає плантації, грози змітають посіви, виривають з грунту. В таких умовах нижчі Тайя не зможуть розпочати чове життя. Вищі Сфери, як і раніше, годуватимуть їх, розважатимуть і забиратимуть їхню силу і розум в страшних Будинках Контролю. Щоб стало можливим нове життя — треба змінити віковічну ходу Та-ши…

Ро-а з острахом і захватом дивився на мужнє обличчя чужинця.

— Треба прискорити оберти планети, — вів далі Рі-о. — Хай ночі і дні зменшаться в багато разів. Тоді тіло Та-іни не буде сильно нагріватись вдень і холонути вночі. Зменшаться вітри, розтануть покриви са біля полюсів. Плантації знову зможуть давати плоди. Нижчі Тайя будуть вирощувати їх, стануть працювати і відчують себе не рабами вироджених володарів, а господарями світу. Вони не підуть до Будинків Контролю, не дадуть свою силу Вищим Сферам, і Тайя-Боги позбудуться найбільшої могутності…

— А доки запаси їжі в руках Тайя-Богів, хто стане підгримувати тебе? — обережно запитав Ро-а.

— Тому я й звертаюсь до вас — Тайя материка Арс. Ти повідомиш інших вождів. Треба приготувати якнайбільше запасів. Вони будуть призначені для втікачів з-під влади Вищих Сфер. А тим часом пустимо в рух силу сховища Іг-ри…

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: