Катастрофа – Олесь Бердник

— Я віддаю тобі серце і розум, — розчулено сказав вождь. — Я вірю і готовий до боротьби…

— Учителю, — озвався Нур. — Я слухав тебе і зрозумів. Твій план — гігантський. Але де сила, щоб виконати його? Я не бачу на острові Ма-ото нічого, що б допомогло нам. Хіба тільки дра, на якому ми прилетіли сюди… Але ж розкрутити планету — для цього потрібна могутність, яка знаходиться в руках Вищих Сфер.

— Вона є — така могутність, — усміхнувся Учитель.

— Де, сей Рі-о?

— Тут, на Ма-ото. В сховищі Іг-ри.

— Розкажи мені, благаю…

— Гаразд. Слухай. Я розповім тобі історію останніх тисяч спіралей Та-іни, записи якої заховані Вищими Сферами а таємних підземеллях в ущелинах Зі-а…

РОЗПОВІДЬ РІ-О

Сім тисяч спіралей тому різко змінився клімат на Та-іні. Зірка-матір померкла, давала менше світла. Савани са товстими пластами вкривали рівнини і родючі ущелини, страшні урагани з грозами виганяли Тайя з високогірних плато.

Відхилився полюс Та-іни, змінилося її положення в просторі. Вчені вияснили, що катаклізми були викликані внутріпланетними процесами. Життя на Та-іні було під загрозою.

Тоді великий фізик того часу Сі запропонував гігантський проект перебудови: прискорення обертання Та-іни і переведення її на ближчу до Зірки-матері орбіту. Проект розглядала вся планета, він захоплено був зустрінутий мільйонами Тайя. Вищих Сфер ще тоді не було. їхні попередники об’єднувалися в Планетній Раді Науки. Дискусія схвалила задум Сі. Навколо фізика об’єдналося багато молодих учених, запалених його пристрастю, його далекосяжними ідеями, його мріями про славне майбутнє Тайя.

Символом Сі та його соратників стала легенда про Та-іну та бога світла Іг-ру. “Пора визволяти Іг-ру!” — проголосили вони.

“Пора визволяти Іг-ру!” — повторяли всі прості Тайя, які бажали не нікчемного животіння, а великої, славетної долі.

В тому заклику були не просто слова, а великий смисл.

Сі говорив:

— Природа сама штовхає нас на пошуки. Нам треба не лише покращити клімат, а н подумати про наші грядущі покоління.

Нам потрібне велике знання для всіх Тайя, а не для окремих обранців, які можуть зловживати ним.

Нам потрібний ясний шлях, не завалений забобонами і консервативними поглядами минулих віків, шкідливими традиціями.

Великий спалах духу, викликаний сміливими проектами Сі, творив чудеса в ті славні дні. Саме тоді було відкрито найбільше таємниць природи, силами яких Вищі Сфери користуються дотепер. Сі створив теорію, що охоплювала єдиною формулою всю багатомірність фізичного світу, і не лише того, який відчувався нашими почуттями, а й ще не дослідженого. Це дало змогу оволодіти глибинами науки Ао-ла, побудувати пристрої для пересування в повітрі і під водою, використовуючи могутню і економну енергію єдиного поля За.

Почалася підготовка до здійснення проекту Сі. І тоді сталося страшне.

Один за одним гинули соратники Сі з невідомих причин.

То падали в океан дра з інженерами, що летіли до екватора, то не прокидалися зі сну молоді фізики, які допомагали Сі в створенні сміливих проектів.

Записи в ущелинах Зі-а говорять: група вчених, які пізніше створили Вищі Сфері”, злочинно використала могутнє знання психічних сил Ло-ла щоб перешкодити великому почину Сі. Тра — учений, що очолив зрадливу групу, говорив цинічно і відверто:

— Зрівняти всіх Тайя в можливостях — це безумство. Навіть природа дає нам приклад великої нерівності. Чи не кружляють слухняно навколо Зірки-матері планети? Так повинно бути і в суспільстві. Мільйони Тайя, слабіших психічно, повинні жити простим життям. Тягар Розуму хай візьмуть на себе Вищі Тайя, вони й поведуть суспільство до гармонійного майбутнього…

Сі, збагнувши підступ групи Тра, розпочав боротьбу. Але було пізно. Він залишився майже без соратників. А крім того, Тра зробив ще одну підлість: він повністю забезпечив нижчих Тайя їжею і всім необхідним, використовуючи зисоку потенцію новозбудованих ба-мо для синтезу. Сі попереджував нижчих Тайя про велику небезпеку. Він боявся виродження населення планети, деградації розумових здібностей. Він закликав не покидати праці, творчості, яка є рушієм розвитку і сестрою мрії.

Та нижчі Тайя тоді не зрозуміли останнього попередження Сі. Тра пощастило внести серед них розбрат і сумніви. їм, нещасним і знедоленим, вічним трударям, які в муках добивалися можливості одягатися і не голодати, таке майбутнє спочатку здавалося чудовим. Не треба було гнутися в холодні ночі і душні дні на плантаціях, в підземеллях ба-мо. Можна було відпочивати, їсти і веселитись. Наука досягла можливості забезпечити Тайя! Хай живе наука! Ради цього страждали наші предки! їхні діти стали щасливими!..

Так говорили нижчі Тайя, п’яніючи від ілюзії волі.

Вони не могли збагнути в ті дні, що стали жертвами Гра і його групи, що потрапили в ще страшніше рабство, з якого не буде виходу ні їм, ні їхнім дітям…

Сі, залишившись в ізоляції, знемагав у нерівній боротьбі. Але його майже ніхто не слухав. Тільки вожді материка Арс зрозуміли його пристрасні слова і не схилилися перед обіцянками Тра.

Безупинна боротьба підірвала здоров’я Сі. Він помер, не здійснивши проекту. Він збагнув, що програв, що тепер над Та-іною прокотяться тисячі спіралей розумової темряви і здичавіння, що наука стане служанкою егоїзму і низьких почуттів.

Передчуваючи це, він створив схованку Ігри — арсенал бога світла, — адресовану грядущим, далеким поколінням. Його проект і все, що зв’язане з ним, його заповіт були записані таємними знаками в багатьох сховищах планети. Мені пощастило розшукати такі записи в ущелинах Зі-а.

Багато років я працював над ними, доки збагнув їх суть…

Я смиренно ждав, схилявся перед Вищими Сферами — спадкоємцями підлої групи Тра, щоб узнати про їхню таємницю, щоб побачити, до якого падіння вони дійшли за тисячі спіралей. І я переконався, що Сі передбачив усе. Наступив час, коли протиріччя назріли, нижчі Тайя до кінця наситились бездіяльністю і здичавінням, в глибині суспільства народилися несвідомі сили протесту. Тепер нижчі Тайя підтримають нас. Я знаю — боротьба неминуча. Знаю, що можлива навіть катастрофа. Але більше ждати не можна. Розум, серце, дух велять діяти…

В СХОВИЩІ ІГ-РИ

Нур, ніби прокидаючись зі сну, туманним поглядом глянув на Вчителя і прошепотів:

— Яка гігантська боротьба. Я й не знав цього…

— Про це ніхто не знає тепер, — відповів Рі-о.

— Але звідки Ро-а — старий вождь знає про сховище Іг-ри?

— Сі перед смертю залишив заповіт вождю Ма-ото. Він передав його своїм нащадкам. Так дійшло до наших днів.

— А якби вмер ти, Ро-а, хто б знав таємницю сховища?..

— Моя дочка… Мі-а…

Рі-о жестом подякував вождю за гостинність, рішуче сказав:

— А тепер пора. Веди мене, Ро-а, в сховище. Я мушу знати, на що розраховувати…

— Учителю, — схвильовано озвався Нур, і темні очі його заблищали, — ти візьмеш мене з собою?..

— Ні, — твердо вимовив Рі-о.

— Чому?

— Така заповідь Сі. Залишайся тут, доки я не повернусь…

Старий вождь поглянув на дочку, показав їй рукою на гостя.

— Мі-а, я залишаю гостя на тебе…

Нур розгублено і похмуро дивився, як Рі-о і вождь випливли з житла, попрямували понад берегом і зникли в тумані. Обличчя його посіріло, по ньому забігали дрібні судороги. Мі-а торкнулась ніжно його чола, співуче промовила:

— Чого засмутився наш гість? Ти розгніваний тим, що Вчитель не взяв тебе з собою?

Нур силувано всміхнувся.

— Ні. Я спокійний.

— Неправда. Я відчуваю твій настрій. Зламай його. І не бажай того, чого ще не заслужив. Таємниця відкриється перед тобою тоді, коли вона сама забажає цього…

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: