Катастрофа – Олесь Бердник

Могутній вихор налітає на скелю, рве на Рі-о вбрання, намагається скинути його в безодню. Руки ученого поступово слабнуть. Ще кілька хвилин, і все — падіння на гострі скелі внизу, а тоді — в безодню, на їжу хижим пті-та.

Та ось серед хмар, серед спалахів блискавиць з’являється голубий я-лу. Він сміливо бореться з бурею, він гордо летить серед страшних вихорів, йому ніхто не причинить лиха. Все нижче і нижче гордий я-лу. Тьмяно-сірі хмари закривають його, знову відкривають. Нарешті, він опускається нижче і сідає на скелі, біля Рі-о. Вчений дивиться на я-лу і не вірить своїм очам.

Це ж Мі-а. Це ж донька старого вождя Ма-ото. Блакитне обличчя ЇЇ оточене ореолом натхнення, очі — ніби вогні блискавиць.

Вона простягає руки Рі-о і кричить, намагаючись заглушити гуркіт грому:

— Швидше, коханий! Полетимо звідси!

— Куди, люба Мі-а?

— В небо! Туди, де не страшна жодна буря!

— Я не маю сили, — стогне Рі-о. — Я не полечу…

— Я понесу тебе! — запевняє Мі-а. — Чуєш? Я сильна, я люблю тебе! А хіба є сила, могутніша від сили кохання?..

Рі-о з надією простягає руки Мі-а… Та зненацька в небі з’являється похмуре обличчя Нура. Він люто дивиться на свого Вчителя, і небо відлунює його сміхом. Від тих звуків дрижить скеля і каміння падає в океан.

— Ні, ти не втечеш від мене! — гримить Нур, замахуючись на Вчителя. Спалахує сліпуче проміння, світ конає в передсмертних муках, і океан вогню затоплює Рі-о, Мі-а, весь Космос…

— Де ти, Учителю?

Що таке? Звідки ця думка?

— Де ти, Учителю? Я кличу тебе!

Рі-о отямився від непритомності, напругою волі повернув ясну свідомість. Застогнавши від болю, випростався, піднявся в повітря. Де він?

Темне, глухе приміщення. За його стінами глухе дрижання.

Як він сюди потрапив?

Пам’ять відновила останні події. Підступний удар Нура і непритомність. Що? Для чого? Чию волю виконував Нур?

— Де ти, Учителю?

В просторі звучала слабенька думка, але вона чітко відбилася в свідомості Рі-о. Він ввімкнув ро-да, який завжди носив на голові, сконцентрував думку.

Імпульси прозвучали сильніше.

— Це ти, Мі-а?

— Я, Учителю, — долинула радісна думка.

— Де ти?

— Я шукаю тебе! Зі мною батько.

— Де Нур?

— Він хоче знищити сховище Іг-ри. Він щось зробив у Керівному Центрі. Установки Сі почали працювати сильніше. Над Ма-ото урагани. Важко вийти назовні.

— Це лихо, Мі-а. Велика катастрофа.

— Що ми зможемо зробити, Учителю? Як визволити тебе?

— Збирайте Тайя. Зберіться в тому самому залі Ло-ла, коли я вилітав до Вищих Сфер. Мені потрібна енергія для перебудови простору.

— Ми туди не пройдемо, Учителю. Нур знищив прохід.

Рі-о напружено думав, у душі його бродили сумнів і розпач. Зрештою, він зважився.

— Мі-а.

— Я слухаю тебе, Учителю. Поспішай. Що нам робити? Батько вже веде своїх Тайя.

— Спустіться в підземелля. До повороту. Я закритий в приміщенні, яке знаходиться праворуч. Ви всі візьметесь за руки, Мі-а Міцно. Ти розумієш? Я спробую піти на риск. Іншого виходу нема.

— Я зрозуміла, Учителю. Ми прямуємо до тебе…

Рі-о наблизився до стіни, де були металеві двері, ждав. Не міг думати, а тим більше розуміти того, що сталося. Всю психічну силу треба було зібрати в єдиний імпульс для того, щоб вирватись. Там, на волі, він вирішить!

— Учителю! Ми тут…

— Приготуйтесь. Візьміться за руки…

— Ми готові…

Рі-о заплющив очі. Зосередився. Врівноважив, ритм серця. Розслабив все тіло. Відігнав зграї небажаних думок, очистив психіку для могутнього пориву.

Що таке простір? Це лише поле в абсолютній порожнечі Безмежжя, в безконечному ніщо Космосу. І воно орієнтоване певним чином, певними, несхитними законами, які обов’язкові для кожного, хто не піднявся над ними, хто не зрозумів їх! Сі відкрив ті закони! А Рі-о вивчив їх! І він може використати просторовий ефект навіть без бьо. Аби лише вистачило психічної енергії Тайя, що ждуть там, за стіною. Якщо ні — тоді тіло Рі-о залишиться навіки в камені, поглинуте німою Аф.

Вибору нема! Є лише один напрям — найстрашніший!

Рі-о рішуче простягнув руку вперед. Конденсований імпульс його енергії вузьким променем полинув перед ним. В стіні виник туманний отвір. Рі-о блискавично просунув туди руку.

Він відчув, як до нього доторкнулася ніжна гаряча рука Мі-а, сильно стисла. Свіжий струмінь енергії ло-ла сповнив мозок, дав йому могутню силу. Будь що буде!

Рі-о рвонувся вперед, прямо на стіну. Аф розступалася, ніби в’язка, тягуча рідина. Кілька хвилин — і вчений вже був назовні, в обіймах друзів. Ось тривожне обличчя Ро-а, дружні посмішки Тайя, змучене лице коханої Мі-а.

— Скоріше вниз, друзі мої. До пульта.

Рі-о помчав коридором в підземелля. Але дорогу перегородила невидима стіна. Вчений простягнув руку вперед, спробував. Твердість перепони перевищувала твердість Аф.

— Проклятий зрадник! Він поставив просторовий заслон. До Керівного Центру не добратися. Треба поспішати в сховище Іг-ри. Там є лі-а, які можуть проникнути до пульта через грунт…

— Учителю! — схвильовано сказала Мі-а. — Нур тепер там, в сховищі Іг-ри!.. Він змусив мене сказати… Я не мала сили противитися!..

— Скоріше туди!..

Вони покинули підземелля, вибралися нагору, їх зустріли смерчі, хмари густої куряви, гуркіт могутніх хвиль, що переможно вдаряли в прибережні скелі. Тримаючись за руки, група Тайя на чолі з Ро-а рушила вперед. Раптом понад островом пролунав страшний вибух. Густий морок прорізав спалах. Старий вождь тривожно глянув на Рі-о.

— Вибухнуло в ущелині Ус. Там, де сховище Іг-ри!..

— Це Нур знищив машини Сі, — суворо сказав Рі-о. — Він передбачив усе, негідник…

Учений зупинився. Він якось одразу поник, постарів. Мі-а стисла його руку, зашепотіла:

— Учителю, коханий! Ти думай! Шукай вихід. Що ще можна зробити? Чуєш, Учителю?..

— Чую, Мі-а… Це катастрофа. Вони зуміли обдурити мене. Я повинен був знати Нура, не довіряти йому. О, які хитрі і підлі вороги. Вони передбачили все. Планета розкрутиться до критичної швидкості, почне втрачати атмосферу, а потім зруйнується. Тайя, які залишаться жити, будуть проклинати мене і все, що було зв’язане з проектом Сі. І Тайя-Боги житимуть тисячі спіралей під захистом страху, який породив наш промах!.. О, яка підступність!..

— Але ж і вони загинуть, якщо Та-іна зруйнується? — вигукнула Мі-а. — Чого ж вони досягнуть?

— Вони не загинуть! Вони готують на Тва-дьї поселення, щоб перелетіти туди…

Раптом Рі-о замовк. На його обличчі з’явився вираз надії. Він поглянув на Ро-а, на його доньку. Тихо сказав:

— На Тва-дьї роботи очолює сей Сіт. Я знаю його. Це чесний Тайя. Якщо він знатиме про злочин Вищих Сфер — то допоможе нам.

— Чим? — з сумнівом запитав Ро-а.

— Треба повідомити нижчих Тайя центрального материка. Вони не стануть ждати в таких умовах. Тайя-Боги прирекли всіх на смерть. Значить, треба знищити їх!..

— Учитель Рі-о, — крикнув один з Тайя, дивлячись в туманну далину. — Повертається дра Нура…

— Він хоче забрати мене, — сказала Мі-а. — Я боюся, Учителю…

— Треба сховатися. Хай він летить на материк. А нам треба зібрати якнайбільше Тайя. Коли Тва-дьі буде проходити над Ма-ото, ми спробуємо зв’язатися з Сітом…

— А якщо не вдасться?

— У нас нема іншого шляху. Це — єдиний шанс…

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: