Катастрофа – Олесь Бердник

Знялася буря. Ортодоксальні вчені — астрономи і біологи — підняли Любавша на глум. Вони доводили давно відоме — що життя не могло виникнути на великих планетах з отруйною густою атмосферою, а якщо й виникло, то не розвинулося б, а якби й розвинулося, то не досягло б розумного рівня, що в ураганній атмосфері Юпітера чи Сатурна неможливі будь-які стабільні утвори, що температура сонячних променів там недостатня… і ще багато, багато різних, дуже розумних і нерозумних положень…

Гордієнко заявив:

— Можна сперечатися без кінця. Ми не для цього зібралися. Перед нами складніше завдання — дізнатися, хто вони і звідки. Самим лише аналізом і логікою нічого не досягнеш. Але у нас є деяка надія. На орбіті навколо Землі кружляє корабель пришельців, який ми згодом посадимо. Крім того, на астероїді знайдено невідомий апарат. Його призначення і принцип роботи поки що не розгадані. Та найбільшого ми чекаємо від другого космонавта, тіло якого не пошкоджено. Наш Інститут сподівається, що його можна воскресити, тобто повернути життєздатність… Тихше, друзі, я розумію ваші почуття, але не хочу сперечатись. Ви скажете — мільйони років? Ну то й що? Аналіз скафандра і його апаратів показав, що температура в них знижувалася поступово аж до температури світового простору. Значить, чужинці перебували в стані анабіозу. Я запевняю — якщо структура тіла космонавта не пошкоджена — а ми сподіваємось на це, — то він оживе, воскресне…

Було вирішено зібрати друге засідання Конгресу через місяць. За цей час Гордієнко та його Інститут сподівалися оживити чужинця. Вчені всіх країн не бажали роз’їжджатися з Москви, вони залишилися, щоб ждати результатів сміливого експерименту. Інститут Астробіології оточувала хмара кореспондентів. Преса і радіо світу клекотіли від пристрастей, вимагали від Гордієнка матеріалів для схвильованої громадської думки. Але вчений був непохитним. Жоден кореспондент не проник в приміщення, де знаходилось тіло істоти. Таємниця залишалася нерозкритою…

ДИВО

І ось… сталося!

Тепер, коли все позаду — тривога, напружене очікування, сумніви, — здається, що ті дні минули блискавично. Але як довго вони повзли тоді, як змушували замирати серця перед таємницею, що вперто не хотіла відкрити перед людьми свого обличчя…

Минула ціла вічність, хоч на календарі було зірвано лише десять листків. До кінця експерименту Комітет Космонавтики постановив затримати старт марсіанської ракети. Я знову міг їхати додому. Але в ті дні у мене навіть думки не було про відпочинок. Я одержав дозвіл від Гордієнка — бути присутнім в залі для експерименту.

Тіло космонавта, звільнене від скафандра, помістили під великий прозорий купол, всередині якого була створена штучна атмосфера, відповідно до залишків повітря в скафандрі. Температуру піднімали поступово, стабілізуючи її через кожні два–три градуси. Десятки вчених не одходили від приладів, невтомно спостерігаючи за1 процесом розморожування тіла. Гордієнко і днював і ночував у Інституті, навіть їсти йому приносили в зал. По кілька годин вночі він куняв у широкому м’якому кріслі, а потім знову чергував біля купола, даючи нові й нові розпорядження.

М’яке світло люмінесцентних ламп лилося згори, в ньому чітко вирізнялися обриси чужої істоти. Я годинами простоював біля купола, спостерігаючи, вивчаючи тіло космонавта. Вся його побудова — і кругла голова з могутнім чолом, і сильні передні кінцівки-руки, що закінчувалися пальцями-віялами, і гармонійно збудований торс-зонт — була настільки викінченою, доцільною, що здавалася красивою.

Минуло десять днів. Температура всередині купола сягнула тридцяти градусів. Прилади показали, що всі рідини в тілі набули життєвої потенції, що клітинна структура всіх органів не пошкоджена. Біоекрани почали світитися ледь помітними спалахами — то починали функціонувати периферійні ділянки тіла космонавта.

Серед загальної тривожної тиші почувся голос Гордієнка:

— Серце…

Один з операторів ввімкнув стимулятор. Від нього були проведені до серця чужої істоти мікропровідники. Вони повинні були викликати його пульсацію.

Минали хвилини. Навколо стояла така тиша, що було чути, як схвильовано дихають вчені.

— Є, — прошепотів оператор.

Прилади відзначили перший удар серця. Потім ще один. Ритм посилювався, частішав. Кров космонавта заструмилася в судинах, збуджуючи до життя міріади клітин, які багато тисячоліть спали, зберігаючи життєву силу в своїх глибинах.

— Невже оживе? — якось по-дитячому промовив молодий оператор.

Йому ніхто не відповів.

До життя пробуджувалася розумна істота чужого світу! Що вона несла для нас, людей Землі, які думки, стремління, які болі і радості?

Повіки космонавта здригнулися. Вони поволі опустилися донизу, закриваючи очі. Темно-фіолетове обличчя тепер не здавалося мертвим. Воно ледь помітно вібрувало, воно жило.

На його чолі з’явився теплий блиск. Повіки знову розплющилися. На вчених дивилися очі космонавта. Але тепер це булижне мертві, скляні очі… Вони повилися живим туманом, за яким вже проглядав розум, душа живої істоти.

— Пульс — триста на хвилину, — тривожно озвався оператор.

Гордієнко мовчки махнув рукою, не зводячи погляду з космонавта. Потім ледве чутно прошепотів:

— Може, це для них нормальний ритм…

Туман в очах істоти зникав, погляд ставав осмисленим. Він ковзнув по рядах вчених, зупинився. Космонавт дивився Він жив і дивився на людей чужого для нього світу…

Заворушилися кінцівки-руки. Одна з них торкнулася поверхні прозорого купола, знову опустилася. Тіло затремтіло, по ньому ніби прокотилася пружна хвиля.

Раптом в залі почулися вигуки подиву. Тіло космонавта без ніяких видимих зусиль піднялося в повітря і попливло вздовж стінок сфери.

Вчені Землі приникли до прозорого купола — вражені, радісні. І повз них поволі плинула істота невідомого світу. Очі її тривожно і глибоко заглядали в очі людей Землі, ніби запитували про якусь таємницю…

Космонавт проплинув один раз навколо, зупинився посередині. Втомлено заплющив очі.

— Хай він відпочине, — промовив Гордієнко. — Друзі, треба зробити перерву…

— Але що ви думаєте робити далі? — запитав Любавін. — Чим годувати його, як поводитися?..

— Мене це теж турбує, — відповів астробіолог. — Треба якомога швидше порозумітися з ним… Дайте наказ — хай принесуть диск, знайдений на астероїді. Може, це допоможе нам?..

Через півгодини прибули посланці з Інституту Фізики. Вони привезли таємничий диск. Його поклали на високий столик перед куполом. Ждали.

Тим часом вість про воскресення космонавта проникла за межі Інституту Астробіології Серед юрби кореспондентів і радіокоментаторів піднялося справжнє ревище. Вони кричали, вимагали, апелювали до найгуманніших почуттів учених.

Але двері Інституту не відчинялися. В залі експерименту панувала тиша. Вчені сиділи навколо купола, мовчки дивилися на вібруючу постать воскреслого космонавта.

Та й що можна було говорити? Що обговорювати перед лицем неймовірної події? Треба ждати… ждати скільки завгодно… доки відхилиться хоч на хвильку завіса таємниці. Науці не звикати до цього, вона звикла ждати роками, століттями, щоб вирвати в природи бодай крихту знання, потрібного людям…

Минуло кілька годин. Космонавт знову заворушився. Розплющив очі. Тепер він дивився яснішим, енергійнішим поглядом, який проникав глибоко в душу вченим. Мені здалося, що в мій мозок впився гострий ніж, коли очі чужинця зустрілися з моїми очима.

Що таке? Чому я відчув таке дивне враження?

Космонавт піднявся в повітря, підплив до сфери. Він дивився на свій диск. Плавно звелася рука, доторкнулася прозорого покриття. Те місце, до якого космонавт торкнувся, вкрилося туманом.

Хтось скрикнув від несподіванки. На місці чужинця виникли спіральні завихрення різнобарвних плям. Прозорий купол мовби витягнувся до столика, де знаходився диск. Не встигли присутні вчені схаменуться чи зрозуміти, що діється, як туман зник, космонавт залишався на своєму місці, а стінка купола була, як і раніше, прозорою.

— Диск, — приглушено скрикнув Лгобавін,

Всі погляди звернулися до столика. Таємничого диска на ньому не було. Його тепер тримав дивними кінцівками-руками воскреслий космонавт…

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: