Олесь Бердник - Катастрофа (сторінка 8)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Oles_berdnyk_katastrofa.docx)Oles_berdnyk_katastrofa.docx131 Кб1200
Скачать этот файл (Oles_berdnyk_katastrofa.fb2)Oles_berdnyk_katastrofa.fb2331 Кб1388

— До материка Арс? — жахнувся Нур.

— Так.

— Але ж Тайя Арса не підкоряються Вищим Сферам. Нам не можна буде повернутися назад…

— Я й не буду повертатися, — суворо відповів Рі-о. Він пильно поглянув на Нура, помовчав, потім тихо додав:

— Ти повинен знати все, мій учню. Я вірю тобі, надіюсь на тебе…

— Учителю! — радісно скрикнув Нур. — Я тільки цього й хочу. Клянуся…

— Не треба. Перед нами справа, що важливіша від клятв. Все життя я віддав шуканням Істини. Я думав про неї, любив її, марив нею. Я впевнено, хоч і повільно, йшов до Вищих Сфер.

— І ти добився мети, — гордо підхопив Нур.

— Ні, — твердо відказав Рі-о.

— Що це значить, Учителю? — здивувався учень.— Адже ти був там… у Храмі Космічної Насолоди?

— Був. І надії обдурили мене. Ігтини в Храмі Вищих Сфер нема й тіні.

— А що там є?

— Бридка розпуста і найнижче падіння!

Нур сполохано озирнувся, обличчя його посіріло від страху. Рі-о усміхнувся.

— Не бійся. Я ж сказав — ми не повернемось. Тобі нема чого страхатись. І я можу тобі відкрити ганебні таємниці Вищих Сфер. Ти знаєш про останні тисячоліття Та-іни, про соціальні зміни, які сталися в її суспільстві. Вищі Сфери використали найвищі досягнення біосинтезу для руйнування традиції, для підкорення нижчих Тайя своїй волі. Раніше нижчі Тайя в щоденній боротьбі з природою, з холодом і негодами здобували собі їжу і все необхідне для життя. Вони шукали, творили, працювали. Це давало наснагу, змушувало до стремління, породжувало мрію. А потім все змінилося…

Вищі Сфери побудували багато ба-мо для синтезу їжі. їжі вистачило для всіх. Плантації опустіли, праця занепала. Нижчі Тайя вироджувались, ледачіли. В них культивувалися з покоління в покоління найгірші звички, бажання грубої насолоди, бажання видовищ і розваг. Вищі Сфери давали все це їм…

— Чим же це погано, Учителю? — здивувався Нур. — Що ж Вищі Сфери мають взамін? Адже нижчі Тайя повністю забезпечені, а своїм господарям не відплачують нічим?..

— Ти помиляєшся, Нур, — різко обірвав його мову Рі-о. — Сьогодні переді мною відкрилася мерзенна таємниця. Вищі Сфери забирають в нижчих Тайя найцінніше — психічну силу, енергію думки…

— Як?..

— В Будинках Контролю. Ти знаєш, що кожний нижчий Тайя повинен щодня з’являтися в Будинок Контролю. Ніхто не знав, для чого. Вважалося, що це психічна перевірка розумових здібностей з метою попередження різних хвороб. Насправді це не так. Будинки Контролю — це спеціальні біопсихічні станції, де конденсується енергія психіки нижчих Тайя. Потім вона збирається в центрі Вищих Сфер, консервується в надпотужних Оть .

— Для чого?

— Це страшна сила. Вона перевершує своєю потужністю всі інші сили матерії. Але Вищі Сфери використали її не для проникнення в тайни світу, а для нікчемної, звірячої насолоди…

Рі-о коротко, але чітко розповів Нуру про свою посвяту і перебування в Храмі Космічної Насолоди. Учень слухав, мовчав. На його обличчі не позначились жодні почуття, лише в чорних, блискучих очах пробігали ледь помітні іскорки.

— Вищі Сфери, — вів далі суворо Рі-о, — вироджена каста примітивних і жорстоких Тайя. Якщо не усунути її від влади — Та-іна загине…

— Чому, Учителю?

— Тому, що ігнорувати закони природи не можна. Суспільство повинне бути єдиним. Якщо воно розділилося — єдності не може бути. З одного боку — повний занепад, культ їжі, психічне виснаження, з іншого боку — розумове виродження, культ тваринної насолоди, доведений до космічних масштабів. А ти знаєш, що якщо на протилежних кінцях накопичуються різні заряди— вибух, неминучий. І, чим більші заряди — тим страшнішою буде катастрофа. Той час прийшов, Нур! Ти розумієш мене?..

— Розумію, Вчителю, — прошепотів Нур, з подивом дивлячись на Рі-о. — Але я не знаю, що ви можете зробити?

— Не я один!

— Ви маєте надію на Тайя материка Арс?

— Так. їх небагато, але вони зберегли свободу. Вони не підкорені Вищим Сферам і вільні психічно. Це найголовніше. У них є праця, а значить — творчість. Вони спроможні будуть зрозуміти мене…

— І що ви зможете зробити?

— Зруйнувати існуючи? лад. Скинути Вищі Сфери.

— Якою силою?

— Не нашою силою, а слабістю Вищих Сфер…

— Не розумію…

— Зрозумієш пізніше. Вже недалеко.

Рі-о пильно поглянув на Нура, торкнувся його чола, лагідно сказав:

— Якщо ти не готовий до важкої дороги, учню… якщо ти боїшся… скажи. Я не вимагаю покори. Ти вільний вибирати свій шлях…

Нур дивився в очі Учителя, і не можна було зрозуміти, що він думає. Рі-о не помітив жодного хвилювання. Нарешті, почулася рішуча відповідь:

— Я готовий, Учителю. Я піду з тобою. Тільки я хочу знати все…

— Ти будеш знати все. У мене є великий план. Він повністю оновить Та-іну і всіх Тайя. Ось уже видно береги Аре. Там ти почуєш про мій задум…

Крізь просвіти в хмарах ковзнули промені Зірки-матері, впали на далекий материк. В тому освітленні з’явилися фіолетові зарості похмурих ма-ура, біло-сліпучі шапки на вершинах високих гір, важкі тумани в ущелинах. Дра колихнувся і почав падати вниз…

БОРОТЬБА

ДРЕВНЯ ЛЕГЕНДА

Соковиті листки беззвучно колихалися під подихом бурхливого вітру. Зловісне завивання повітряних потоків заглушувало все. В тумані хвилювалася темна гладь океану, з протилежного боку клубилися іскрами і димом гостроверхі вершини вулканів Тьо.

Старий вождь Ро-а похмурий і строгий. Мова його тече плавно, спокійно. Жителі острова Ма-ото з повагою і сумом слухають його.

Два камені дья  жевріють зеленими вогнями, кидають навколо іскри. Відблиски грають на зморшкуватому обличчі Ро-а. Він схожий на старовинного бога — очі спрямовані в далеч, чоло спокійне, щоки ніби висічені з чорного стовбура. Прибережний пісок покритий фіолетовими мохами. Вони оточують майдан розмов, де зібралися Тайя острова, пружним килимом. Ро-а і його товариші відпочивають після тяжкої праці в уще\инах між Тьо, де вони вирощують плоди благословенного Чса .

Ро-а заплющує очі, вбирає старечим тілом пахощі океану, уважно прислухається до гуркоту далекої грози. Потім оглядає слухачів своїх турботливим поглядом і тихо каже, ніби звертається до себе:

— Що твориться з Та-іною? Де її слава? Де її молодість? Холод насувається на її тіло. Са все товстішими пластами вкриває плодючі рівнини Арс. Ще небагато… ще кілька спіралей… і Тайя не будуть народжувати дітей… і морок вкриє світ… Хто виведе Та-іну зі сну? Де її рятівник?..

Мовчать жителі Ма-ото, ие зводять очей з іскор священного каменя Дья, ніби в них бажають знайти розгадку. А Ро-а не чекає відповіді. Він загорнувся тісніше в теплу, ветху л-ла і, похитуючись, веде далі:

— Чує серце моє — страшні часи надходять. Не лише для нас, жителів Арс… для всієї Та-іни — матері нашої. Погляд мій сягає в минулі спіралі, слух ловить слова древньої легенди… Легенди про кінець світу… Чи не про наші часи складена вона мудрими предками?

Очі маотян заблищали. Всі приготувалися слухати, бо слова, які виходили з вуст старого Ро-а, завжди були сповнені мудрості.

— Велика Богиня Та-іна, — почав тихо розповідати вождь, — та молодий Бог світла Іг-ра міцно кохали одне одного. Вони були щасливими і збиралися з’єднатися у великому таїнстві любові. Бог долі Ні-іса освятив їх союз і пророкував, який буде плід у прекрасних богів…

— Що ж він сказав їм? — не стримався наймолодший Тайя. Старі маотяни осудливо поглянули на нього, хитаючи головами. Але Ро-а, навіть не звернувши уваги на вигук юного слухача, спокійно і рівно вів далі:

— Ні-іса сказав їм, що від них народиться прекрасний і щасливий світ, де не буде бідних, знедолених і слабих. І справдились би його слова… Та перешкодив тому головний Бог — батько Та-іни Гіб-ра. Він таємно любив свою дочку. Дізнавшись про кохання Та-іни та Іг-ри, він страшно розгнівався і вирішив покарати молодого бога.

Закувавши Іг-ру тяжким ланцюгом, він прикріпив його до неба, бо вбити безсмертного бога неможливо. А Та-іну Гіб-ра примусив стати його дружиною. І тоді від розтерзаної, змученої богині в боротьбі і стражданні народився темний світ, сповнений злочину і насильства…

Гіб-ра торжествував. А Іг-ра, дивлячись на муки світу з небес, страждав і проливав сльози, жаліючи Тайя, і його сльози дощем випадали на Та-іну, приносячи полегкість його коханій. А вона стогнала, здригалась в неймовірних муках, переживаючи біду дітей своїх…

Ро-а на мить замовк, показав рукою в бік далеких Тьо.

— Чуєте гуркіт? Прислухайтесь до колихання Та-іни. Ще й досі вона не заспокоїлась. Бо тіло її посіли хижі діти Гіб-ри — жорстокі володарі Вищих Сфер… Бо нижчі Тайя зовсім забули про древнє пророцтво бога долі Ні-іси…

А він, змилувавшись над нещасним Іг-ра, сказав йому, що вічно не буде панувати жорстокий бог Гіб-ра. Минуть великі спіралі… І нові сили з являться в тілі осяйного бога. Зірка-матір дасть йому вогняну кров, напоїть мужністю. І ніякі ланцюги не втримають Іг-ру.

І буде боротьба. Гіб-ра спробує втримати свою владу. Всі чорні сили викличе він з мороку. Небо, ясне чоло Та-іни покриється пітьмою… Променисте око Матері-зірки сховається навіки за чорним димом Тьо… і гори задрижать…

Зненацька погляди Тайя піднялися в небо. Між слухачами поплив сполоханий шум. Почулися крики:

— Ро-а! Дивись!

Старий вождь поглянув у бік океану, куди показували маотяни. Звідти падав донизу дивовижний літаючий диск. Він безшумно прорізав густі пласти важких туманів і зупинився недалеко від майдану розмов…

“ПОРА ЗВІЛЬНЯТИ ІГ-РУ”

З диска з’явилися двоє Тайя. Маотяни занепокоєно загомоніли.

— Ро-а, — озвалися деякі. — Поглянь — вони в одежі Вищих Тайя. Той, який старший — має вбрання Тайя-Бога…

— Бачу,— похмуро відповів вождь.— Облиште розмови і ждіть.

Постаті прибулих попливли над узбережжям, наблизились до зборища маотян. Це були Рі-о і Нур.

Вчений оглянув юрбу допитливим поглядом, зупинив його на величному обличчі Ро-а.

— Мені потрібен вождь острова Ма-ото, — звільна промовив він.

Ро-а виплив наперед.

— Що потрібно тобі, чужинче? — строго запитав він. — Ти у вбранні Вищих Сфер. Може, ти заблукав? Може, ти гадаєш, що на материку Арс є Будинки Контролю?

Рі-о не образився за гостре слово. Він терпляче вислухав вождя і знову запитав:

— Мені потрібен вождь…

— Я вождь Ма-ото, Говори…

— Як твоє ім’я? — поштиво торкнувся рукою чола Рі-о.

— Ро-а.

Учений мить помовчав, ніби обдумував, що сказати. Нур дивився на Вчителя, дивувався. Невже він хоче зробити щось значне з ними напівдикунами? Але Рі-о не помічав ні подиву учня, ні ворожих поглядів маотян. Він урочисто проказав:

— Пора звільняти Іг-ру, вождь Ро-а!

Маотяни зачудовано сколихнулися. Острах відбився в їх очах, позначився на обличчях. І лише Ро-а, побожно приклавши руки до щік, прошепотів:

— Нарешті…

Очі древнього Тайя засяяли молодим вогнем. Все його зморщене тіло ніби налилося новими соками.

Він піднявся над тья, наблизився до Рі-о, обняв його.

— Ти вчасно з’явився, невідомий Тайя. Я зневірився в безконечному чеканні. Хто послав тебе?

— Я знайшов древні записи. І зрозумів їх. Я довго ждав. Я не знав, що криється за стінами Вищої Сфери. Нині я був там, пройшов посвяту…

— І що ж, чужинче?

— Ти бачиш сам. Наступила пора. Чи уціліло Сховище Іг-ри?

— Так. Я поведу тебе сьогодні туди. А тепер — запрошую в моє бідне житло.

Ро-а заспокоїв стривожених маотян красномовним жестом. На німі запитання він сказав коротко:

— Слова Ні-іси здійснюються, діти мої…

Після цього він поплив понад берегом, залишивши майдан розмов. Рі-о і Нур попрямували за ним.

Пошук на сайті: