Олесь Бердник - Катастрофа (сторінка 10)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Oles_berdnyk_katastrofa.docx)Oles_berdnyk_katastrofa.docx131 Кб1185
Скачать этот файл (Oles_berdnyk_katastrofa.fb2)Oles_berdnyk_katastrofa.fb2331 Кб1376

— Тут, — коротко сказав він.

Учений помітив при самому грунті невелику ущелину. В неї ледве зміг би пролізти дорослий Тайя. Рі-о оглянув її, задоволено всміхнувся.

— Надійно сховав скарби Іг-ра великий Сі…

Старий вождь мовчки наблизився до ущелини, ліг на грунт, поповз під нагромадженнями кам’яних рослин. Рі-о попрямував за ним.

Ущелина незабаром розширилась. Тайя опинилися в чотирикутному приміщенні, вирубаному в суцільній скелі Рі-о з подивом відзначив, що темрява зникла. Тонке сяйво випромінювалося зі стіни, воно заливало всю схованку. Тут, певно, вже діяли джерела штучного проміння, заховані ще Сі.

Ро-а жестом запросив Рі-о далі. Вони почали опускатися глибше, під поверхню грунту. Здалека глухо долинав гуркіт Тьо, скеля ледь помітно здригалася.

Вождь зупинився перед глухою стіною. Праворуч від неї височіла червона овальна плита каменю. На ній невідомий майстер висік обличчя Тайя. Воно було сповненим енергії і мужності, погляд спрямований вгору, до зірок. Рі-о довго дивився на зображення, і в душі його втрачалося відчуття, що він дивиться на камінь. Він бачив лише думку, символ, ідею майстра, який передав не стільки зовнішність, скільки внутрішній світ цього І айя.

— Сі? — чи то запитав, чи то ствердив Рі-о.

— Він, — тихо відповів Ро-а.

Рі-о схилився до підніжжя каменя, торкнувся чолом. Те ж саме зробив і вождь.

— Під цим каменем його прах, — сказав Ро-а. — Мої діди поховали його. А скульптуру вирізьбила моя донька, Мі-а. Але нам пора, сей Рі-о…

Вождь зупинився перед глухою стіною, почав голосно говорити якісь незрозумілі слова Рі-о розібрав серед них кілька забутих термінів. Це, напевне, був пароль, залишений предкам Ро-а великим Сі.

Справді, незрозумілі для вождя слова були ключем, що відкривав сховище Іг-ри. Стіни здригнулися, безшумно розсунулися на боки. Ніжне зеленкувате проміння полилося з високого, сферичного підземелля.

Рі-о кинувся вперед. Він захоплено зупинявся перед рядами лі-а, торкався їх руками, гладив прозорі деталі, які були зовсім новісінькі, ніби залишені кілька днів тому. Учений з вдячністю подумав про Сі, про його геніальну передбачливість. Тут були і універсальні лі-а, які могли конструювати і будувати будь-які інші апарати, і досконалі ро-да для передачі вібрацій поля думки на відстань та для інших психічних впливів і навіть портативні пристрої Бьо для використання ефектів багатомірності простору.

— Ти задоволений, сей Рі-о? —суворо запитав вождь.

— Я навіть не сподівався побачити таку могутність! — щиро відповів Рі-о.

— Тоді я щасливий. Духи предків моїх спокійно спочинуть. Заповіт Сі почав жити…

— Та-іна не забуде тебе, Ро-а!

— Мені про це байдуже, — сказав старий вождь. Його обличчя набрало гордовитого, величного вигляду. — Я хочу вмерти, знаючи, що Та-іна воскресне…

— Тут заховані страшні сили, Ро-а. Навіть Виші Сфери не мають нічого подібного. Вони виродилися і багато чого забули за тисячі спіралей занепаду…

— Хай щастить нам, сей Рі-о. Одне лише смутить мене: ніхто з Тайя материка Арс не знає таємниці оцих лі-а. Де ти візьмеш помічників? Чи будеш готувати їх з жителів Ма-ото?

— Славетний Ро-а, — засміявся Рі-о. — Ці лі-а не потребують багато рук Вони діють самостійно, треба лише дати їм ціль і план. У мене є один помічник. Ще доведеться полетіти таємно назад і захопити кількох вірних Тайя, які допоможуть мені. А тепер скажи мені, вождь, чи навколо Ма-ото є пустельні великі острови. Будівництво ми почнемо якнайдалі від Ма-ото, бо це небезпечно для Тайя…

— Я зроблю все, що ти захочеш, — твердо сказав Ро-а.

— Тоді прямуймо нагору. Не будемо чекати. Пора звільнити Іг-ру…

— Пора звільняти Іг-ру, — ніби луна, повторив старий вождь.

ЗРАДА

Острівець був маленьким, ледве помітним серед бушуючої стихії. Океанські хвилі, здіймаючись на десятки бао вгору, інколи майже повністю покривали його. Лише скеляста вершина переможно стриміла в повітрі, заявляючи право на своє існування.

Сюди Нур спрямував свій дра. Опустившись на острів, він виплив назовні. Вологі бризки неприємною млою оповили його. Він тісніше закутався в теплий л-ла, нетерпляче поглядаючи на хронометр, безупинно озирався, ніби щось виглядав між сірих потоків хмар. Час тягнувся повільно, нестерпно повільно. А в душі Нура бушував хаос, такий же, як і в природі.

Зненацька молодого вченого охопив страх. Він зажеврів, ніби камінь дья, потім спалахнув палючим вогнем, захопив усю психіку. Де він? Для чого? Невже це можливо — зрадити Учителя?

Нур кинувся назад, до дра, що, колихаючись в потоках повітря, плавав над скелею. Забравшись досередини, він сів на м’який ца перед пультом. Тут було тихо, звуки урагану залишилися поза міцними стінами дра. І тоді раптовий спалах почуття почав затихати в душі Нура. Хто сказав — зрадити? Що це за слово? Рі-о виступив проти заведеного порядку, він протиставив себе цілому світові. Йти з ним? Ділити пополам небезпеку і сумнівний успіх? Ради чого? Щоб дати мільйонам нікчемних Тайя нове життя? А може, вони не захочуть його? Може, спокій і теплі житла, щоденна їжа і веселі розваги дорожчі їм від туманного прогресу…

Геть сумніви! В силі і сміливості — основа буття! Нур піде саме цим шляхом.

Дякувати долі — вона послала йому короткий і славний шлях. Він тепер не буде десятки спіралей нидіти, як раб, над принизливою працею. Він одразу перейде у Вищі Сфери. Вищі Сфери! Храм Космічної Насолоди!

Згадавши розповідь Рі-о, Нур презирливо засміявся. Учитель відмовився від фізичної насолоди, від насолоди, в якій сконденсовані пристрасті мільйонів спіралей! Що є вище над це? Голе знання? Химерні фізичні абстракції? Все в світі побудоване на реальних почуттях і співвідношеннях. І хто йде супроти цього — той божевільний і маніяк…

Нур знову виплив назовні, з острахом поглянув на хронометр. Невже не прилетить? Не може бути. Він розуміє, що значить зникнення Рі-о.

Нур згадав, як він, пролітаючи над океаном, ввімкнув на пульті дра мережу універсального зв’язку. Хвилюючись, набрав шифр Великої Трійки. В полі За з’явилися очі Умта — ча Тайя-Богів. Він дивився на обличчя незнайомого Тайя і гнівно хмурився.

— Хто турбує Вищі Сфери? — могутньою хвилею прокотилось запитання в свідомості Нура.

Опанувавши страх, молодий вчений відповів:

— Я учень Рі-о…

В погляді Умта заблищали вогні. Нур зрозумів, що його хід був правильним.

— Де він? — вкрадливо і обережно запитав Умт, не знаючи, що хоче Нур.

— На екваторі. Він готує переворот проти Вищих Сфер!

Нур кинув прямо в обличчя Тайя-Богу цю вістку, щоб приголомшити його.

Але Умт презирливо засміявся і зневажливо скривився.

— Що зможе зробити Рі-о, не маючи ніякої сили?

— Ти даремно смієшся, ча, — похмуро сказав Нур. — Рі-о прочитав древні записи в ущелині Зі-а. Він виконує план Іг-ри…

Нур бачив, як чоло Умта потемніло, судорожно смикнулися вуста. Він пильно і гостро дивився на Нура, мовчав. Нарешті, заспокоївшись, запитав:

— Що хочеш ти? Для чого зробив це?

— Домовимось, — нахабно відповів Нур. — Для цього потрібно зустрітися наодинці…

— Зі мною?

— Тільки так…

Умт, примруживши очі, поглянув уважно на молодого вченого. Хитнув головою.

— Ти достойний вищого шляху. Я зустрінуся з тобою. Прямуй до місця, яке я тобі вкажу. Я там буду негайно.

Умт вказав точне місце розташування острова. І Нур, не задумуючись, помчав туди…

Минали тягучі ща . А Нуру здавалося, що пропливають довгі ури. І знову сумніви, ніби зграї темних ял, обсідали свідомість, терзаючи її.

Він судорожно метався в тумані, на вершині острівця, прислухався до грому грози, до могутнього прибою велетенської хзилі, ніби намагався почути в тих звуках голос долі.

Змучившись від чекання, він дістав з нетрів широкого л-ла листки ку-кі, вкинув у рот. П’янкий сік прокотився по тілу, теплим потоком обмив свідомість, заспокоїв психіку. Поганий настрій розвіювався, зникав.

Ні, ні! Умт обов’язково прибуде сюди. Він занадто добре знає, що Ріо не буде жартувати… І ніби у відповідь серед густого туману, серед хаотичних потоків хмар почулося пронизливе виття. Над головою молодого вченого з’явилася сфера великого дра. Вона швидко знижувалась, набирала чіткіших форм. Описавши невелике коло, вона опустилася недалеко від Нура.

Нур гордовито випростався. Тепер всі сумнівні думки треба нещадно відкинути. Починається дорога дії!

З отвору сфери випливла постать. Вона була в простому л-ла, які носять інженери Тайя. Нур впізнав Умта, рушив назустріч йому. Схилився, привітально торкнувся рукою чола. Той з досадою одмахнувся, тісно підпливти до Нура, заглянув у його очі. Молодий вчений відчув, що Тайя-Бог перевертає йому всю душу своєю могутньою силою, ніби намагається проникнути в найтаємніші глибини психіки. І лише знання Ло-ла, одержане від Рі-о, дозволило Нуру втриматися від безцеремонної навали страшної волі Умта.

Тайя-Бог різко одплив убік, всміхнувся, сказав:

— Рі-о недаремно учив тебе. А тепер слухай мене. Ти будеш, ким захочеш. Вищі Сфери, Храм Космічної Насолоди — все відкрите для тебе. Без формального шляху вдосконалення, без обрядів. Ти зрозумів мене?

— Так, ча! — розгубився Нур. — Але я не розумію, що ти хочеш…

— Що я хочу за це? Не те, що ти гадав, — іронічно відповів Умт. — Не лише розповіді про план Рі-о і місце його перебування, а набагато більшого…

— Але я нічого більше не знаю…

— Справа не в знанні. Ти не можеш зрозуміти, що наступив момент великої антидії. Тисячі спіралей панував певний лад. Він задовольняє нас, Вищі Сфери. Але він, як і все у світі, накопичує свою антисуть. Так говорить древня наука полярності. Коли ти сказав мені про задум Рі-о — я зрозумів: почалася дія цієї антисуті!

— Я зрозумів тебе, ча! Значить, треба знищити Рі-о, знищити все, що він хоче спорудити! Хіба це не найкращий засіб?

— Ні! — суворо заперечив Умт. — Ти нічого не зрозумів. Народилася нова ідея, ідея перевороту. Рі-о не сама ідея, а тільки її посланець, інструмент. Не він, так хтось інший, хоч і пізніше, спробує зробити те саме. Коли котиться вихор, його не зупиниш, і не слід залишатися на його дорозі. Треба відступити вбік, хай він прокотиться мимо, хай витратить свої сили. Чуєш? Тепер, може, ти зрозумієш?

— Значить, ти не хочеш знищити Рі-о?

— Нізащо! Хай живе, хай виконує план Іг-ри!..

— А я?

— Ти повернешся до нього, допоможеш йому! Він дав тобі якесь завдання?

— Так. Я мушу привезти його друзів-учених. Для допомоги.

— Вези їх. Вищі Сфери нічого не знають. Ти зрозумів?

— У мене все потьмарилось у свідомості. Я ще не все збагнув…

— Тоді слухай. Проти вихору треба протиставити рівну йому силу, якщо не більшу. Ця сила в тому, щоб не заважати вихору зробити дію, до якої він покликаний долею. А коли могутність вихору буде витрачена — до дії знову вступить попередній закон. І знову це буде по закону полярності! Хай Рі-о будує гігантські лі-а для прискорення обертання Та-іни. Ми навіть допоможемо йому…

— Як? — вражено озвався Нур. — Вищі Сфери?

— Саме так. Але ти до цього не будеш мати відношення. Ми знайдемо способи порозумітися з Рі-о. Ми навіть дозволимо йому робити це відкрито, розголосимо по всій планеті. Нижчі Тайя, які захочуть залишити свої житла і піти на материк Арс — зможуть це зробити…

— Ча! Ти говориш страшні речі. А що буде потім?..

— Потім?..

Умт оглянувся, ніби боявся, що його хтось почує, прислухався до гуркоту океанської хвилі. Зловісно усміхнувся.

— Потім буде ось що…

Нур дивився в колючі очі Тайя-Бога, захоплений вражаючим контрпланом Умта, і на його душу, ніби вогняні дья, падали холодні, страшні слова…

ВЕЛИКИЙ ВИХОР

НЕСПОДІВАНИЙ ВИКЛИК

Нур повернувся на початку нової ночі. Зірка-матір повільно падала за грозовий обрій, з сходу котилися урагани з густими колючими опадами, які заносили ущелини між горами, рівнини і замерзлі озера та ріки товстими покровами са. Та Рі-о не звертав на те уваги. Він вирішив починати роботи, не очікуючи дня.

Пошук на сайті: