Хліб і слово – Дмитро Білоус

ХЛІБ І СЛОВО

У стінах храмів і колиб

сіяв нам святково,

як сонце, випечений хліб

і виплекане слово.

І люблять люди з давнини,

як сонце незагасне[1],

і свій духмяний хліб ясний,

і рідне слово красне.

Бо як запахне людям хліб,

їм тихо дзвонить колос,

і золотом сіяє сніп

під жайворона голос.

І, мабуть, тому кожну мить

бешкетнику-харцизі[2]

їх слово батьківське звучить,

як заповідь у книзі,

цей сплав чудесний, золотий

з ядристих зерен літер:

«Не кидай хліба, він—святий,

не кидай слів на вітер!»

[1] Незагасне — те, що не можна загасити.

[2] Харциз — розбійник, грабіжник.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар