Молодиця – Левко Боровиковський



МОЛОДИЦЯ



Предание



ОТРЫВОК



Imbore amor? quid non mortalia pectora cogis?

Virgil., Aen., IV*



* Надмірна любов, до чого тільки ти не призводиш смертне серце? Вергілій, Енеїда, IV



Ватагами ходили хмари;

Між ними молодик блукав;

Вітри в очеретах бурхали,

І Псьол стогнав і клеткотав.



Шуміли верби… рвалось листя;

Гули вітри попід мостом…

На пні сиділа молодиця,

Підперши щоку кулаком:



"Повій, вітре, повій, буйний,

Повій з того краю,

Де живе моє серденько,

Де милий витає.



Принесись хоть слово рідне

Буйними вітрами:

Як ти там в чужій сторонці

Живеш з москалями?



Ти покинув на родині

Мене сиротою:

Я спізналась, я зріднилась

З долею лихою!



Понеси, сердита хвиле,

Сльози на чужбину:

Нехай скажуть там про мене –

Я в недолі згину!..



Змандрував!.. Забув! Покинув!

Де ж знайшов другую?

Сирота – одна без тебе

Горе я горюю!..



Як же жить? – де ж серце діти?

З ким ним поділюся?

Де ж тепер я, мій миленький,

В світоньку дінуся?!



Розступись вода – в тобі я

Погубою все горе…

Ох, мій милий, ох, мій милий!..

Доле моя, доле!.."



Вода реве, вона блідніє;

Волосся дибом піднялось;

Псьол гоготить, вихрить, дуріє…

"Прощай!.. ти мій…" -і вниз шубовсть!



Заклекотала хвиля в Псьолі,

Клубками піна надулась;

Озвався голос на подолі,

І ліс, очнувшись, захитавсь.



Ватагами ходили хмари,

Між ними молодик блукав;

Вітри в очеретах бурхали,

І Псьол стогнав і клекотав.



1828

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: