Бесіди з внучкою про хліб – Володимир Бровченко

БЕСІДИ З ВНУЧКОЮ ПРО ХЛІБ

І. НЕДОЖАТА НИВА

В серпні не брали ми в руки серпи,

Бо руки тримали зброю,

Бо наші достиглі пшеничні степи

Були тоді полем бою.

Нива — по колосу ходять зайці!

Місяць над степом стоїть в караулі.

З боку одного — наші бійці,

З другого ворог —на відстані кулі.

Нібито тихо. Тривожний ландшафт[1],

Білі хати почорніли від туги.

І не змогла гречкосійна душа

Стерпіть над хлібом наруги.

Вийшов солдат —

Степові сват —

В ніч із траншеї яруги.

Поповзом ниву розтерзану жав,

Праці віддавши і душу і тіло,

Місяця серп йому помагав,

Поки на сході задніло…

Бачить пришелець[2], щось тут не те,

І не збагнути йому, що за диво:

Звечора поле було золоте,

Нині ж простерлася вижата нива.

Бачить снопи, як бійці, на стерні,

Все те пече його, злостить і муля.

Він ще не знав, що в цій стороні

Кожна зернинка — фашистові куля.

Бою розкручувалась круговерть,

Мов розтревожений улій.

Полем ходила солдатова смерть,

Так недалеко, на відстані кулі.

Стало на світі більше вдовиць…

Хлібові трудно служивши і чесно,

Воїн лежав між снопів горілиць,

Стягнутий поясом, як перевеслом.

…Хвилі пшеничні біжать вдалину

На тому ж таки, на вічнім лану.

Внучка мені, як маленька царівна:

— Що це ти, діду, усе про війну,

А про казкове коли, про чарівне?

І, примруживши очко,

Намагається глянуть на сонце

крізь бублика рум'яного…

— Постривай, дочко.

Спершу могилку солдатську доглянемо.

II. НЕТИПОВИЙ ВИПАДОК НА МАЙДАНІ

Де сніг устелив рівність асфальту —

«Футбол» світового масштабу:

Хлопчики пороздягали пальта,

Підгилюють хліб.

Шайбу!

От футболістики, от молодці!

Ось-ось заженуть його в ворота.

Не сіячі поки що вони, не женці.

Очі горять — пара з рота.

Поряд чимало народу снує,

Кожен спішить, до «матчу» байдужий.

Підгилюють хліб, як серце моє,

Хлопчики спритні і дужі.

Булка — п'ятак, майже — за так!

— Пас! — вимагає червонощокий хлоп'як.

Шайбу! Шайбу!

…Аж тут принесло на майдан бабу.

Підкотився хліб старій до ніг,

Шукаючи захисту, ліг.

Нагнулась, взяла його в руки,

А до хлоп'ят навіть не забалакала.

Обтерла булку від снігу й грязюки

І — заплакала.

[1] Ландшафт— тут: місцевість.

[2] Пришелець — ідеться про фашистів.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: