В зеніт криваво плив двадцятий вік – Володимир Бровченко

В ЗЕНІТ КРИВАВО ПЛИВ ДВАДЦЯТИЙ ВІК

В зеніт криваво плив двадцятий вік.

Мене згубила на базарі мати.

Тоді когось ловили. Хтось утік.

Ловці доконче мали упіймати.

Заходила облава від ріки,

Стріляли й не по-нашому кричали

Нещадні іноземні вояки

І найманці – домашні яничари.

Тоді я ще допетрати не вмів,

Що серед нас, забитих і сумирних,

Не злодіїв, не вбивць, не гендлярів –

Одвічно ловлять тільки непокірних.

Тікали. І вівчарок гавкіт злий,

Здавалося, котився лиш за мною,

Коли я, переляканий, малий,

В церковицю забивсь разом з юрмою.

Тікали в храм, в убогий той чертог,

Святим прикритись прагли омофором.

З-над вівтаря, з ікони, строгий Бог

Пронизував усіх палючим зором.

В зеніт криваво плив двадцятий вік…

Мені й тепер, мов короговки, мають

Слова, що таємничо Хтось прорік:

– Не бійсь, дитино, правди не спіймають.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: