ВІРШИНКИ ДИВНІ —
ДОБРІ Й ПРОТИВНІ
***
Якось зустрілись Біл з дебілом,
Щоб визначить, де чорне, а де біле,
Та поділити все навпіл.
Поговорили любо-мило…
Звідтоді став дебіл — Дебілло,
Хоч морда видає — дебіл.
***
Просвистіли…
То й я свищу,
Сам пан над собою.
Не боїться мокрий дощу,
А голий розбою,
Великий мистецький «вибух»
У нас на кожнім повороті
Тепер Лучано Паваротті.
Роздуми нежонатого
Мабуть, таки піду до Насті я,
Бо не продовжиться династія.
Тому, хто співає пісню «Кропива»
Дереза ти моя, дереза!
Довкруг тебе стрибає коза.
Краще буду доїти козу,
Аніж ту корчувать дерезу.
***
На кін виходить бовдур з вихилясом
Вперемішку матюччя з фентезі.
Гадає він, що осідлав Пегаса,
Насправді ж хвацько їде на козі.
***
Одна горила говорила,
Що вийде заміж за Гаврила.
Та передумала горила,
Бо вілла в обранця згоріла.
Великий мовник
Усе присвоїв – і юрму, й тюрму,
Заводи, землі, аж до бур’янини…
Тепер лише зосталося йому
Присвоїти героя України.
***
Чомусь квітнева днина невесела…
Ще тільки деревинонька встає,
А з неї ненажерниця омела
Весняні соки ненаситно п’є.
***
Ушняпились папараці
За ногами цяці.
Дуже їм хотілось знати,
Що у неї в … думці.
Чим дурніший телепень скандальний,
Тим його гучніша маячня,
А коли ти чоловік нормальний,
То не дзявкне навіть цуценя.
Рухомий наголос
Одне курвище
Упало в урвище,
А друге курвище
Піднялося вище.
***
Бувало, прилітали горобці
Клювати зерна на моїм балконі.
Як бачили, що маю щось в руці,
Аж гопака втинали на бетоні.
Тепер у мене зерняток нема,
То й горобців поглинула пітьма.
***
Не пнися до америк, до італій,
Коли не маєш путніх геніталій.
***
Пиши верлібри, а чи паліндроми,
Пиши, як хоч, без крапки і без коми,
Біжи стрімглав за європейським возом,
Але подумай, що залишиш вдома.
***
У попелі жарина ще живе —
Не хоче помирати вікове.
***
Як є коріння — буде й павіть.
Дніпра не вип’є лютий змій.
Одне лиш треба: не лукавить,
В руках тримати лук тугий.
***
Я в лісосмузі стрів тендітну сарну.
Сучасний молодик сказав би: «Вав!..»
Було мені і сонячно, і хмарно,
А все-таки свій день не змарнував.
У потойбіччі
Тут нема ні долара, ні гривні,
Відкупитись не зможеш ніяк.
Тут усі перед Господом рівні —
Олігарх і останній жебрак.
***
Питаєш, як то нам стати людьми?
Свічечку жодну життя не задми
І кожної миті навчись пам’ятати,
Що є в тебе Мати.
Зізнання старого тракториста
Із юних літ він ласий мав характер
До молодичок і жагучих дів.
Тепер сусідці хтивій: – Я не трахтар…
Сказав і очі долу опустив.
***
В конгломераті слави і хули
Хто випрямивсь, а хто ще навколінці.
Діждались: шустрі шустери прийшли,
Щоб визначати кращих українців.
На відкриття уранової шахти в степу
Заробимо і на штани, й на плахти,
Коли в уранові полізем шахти,
І матимем добра того чимало,
Що й на погребні стачить покривала.
Тележах
Пузані-діди і внучки
Демонструють людям злучки.
Коли вдарили в смички,
Сучки сіли на сучки.
***
Усе пішло донизу юзом
У цей невизначений час.
Він став – на лихо! – боягузом.
Тремтить. За себе чи за нас?
Варан
В сумній пустелі жив старий варан,
Стогнав собі од невигойних ран,
А дикуни сказали: – Просим пана! –
Й зварили необачного варана.
***
Нібито гарні борделі в Техасі,
Та в нас найкращі –
мобільні, на трасі.
Перед телевізором
Ізнову наша доля – на обочі,
Лавиною – нахабна маячня.
За голову хапається рідня:
Чому ж козацька слава –
в «зоні ночі»,
Чому для неї нестачає дня?
***
Облудна і знайома всім мелодія:
Він краде та в маєток свій гребе,
Гукає людям, щоб ловили злодія.
Нема того, щоб упіймать себе.
Майже за Усенком
Поки містами і селами
Байди пришиблені
байдики б’ють,
Лави ідуть дядькосемові,
Аж прогинається путь.
Синам
У пошуках гуманних істин
Умійте володіть мечем,
Не піддавайтеся нечистим,
Не йдіть у служки до нікчем.
***
Тримаючи по вітру носа,
Він іншого нанюхав боса.
Звідтоді горе-перебіжчик
Для мене – Бог простить – небіжчик.