Два хлопчики – Володимир Бровченко

ДВА ХЛОПЧИКИ

Два хлопчики в зелену пору року

До лісу вийшли,— вікових дібров.

Один із них прискалив миттю око

Й прикинув діловито: «Скільки дров?»

А навкруги і щебетало, й квітло,

Як сто віків тому, так і тепер…

Не стримавсь другий хлопчик:

«Скільки світла!»

Промовив і, схвильований, завмер.

Два хлопчики… І ліс так пильно в вічі

Дививсь сусідам димокурних труб.

Він ще не знав, хто буде тут лісничим:

Чи садівник життя, чи дроворуб…

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: