Вивантаження граніту – Іван Драч

ІВАН ДРАЧ

ВИВАНТАЖЕННЯ ГРАНІТУ

Сивий, аж замислений,

крихкий на пругах

Граніт кострубатий до пальців липне.

Шпурляю – і він гоготить в ногах,

Влягаючись тілом в земні заглибини.

Рожевий, смугастий – в променях мліє.

В кожнім кристалі вогні полискують –

І падас сонце направо й наліво

Верткою мигливою блискавкою.

На іскри дробиться, вщухає, тихне.

Полами витрем замурзані чола ми.

Зцупимо, зрушимо – й знову задихано,

Азартно напружимось торсами голими…

Вже викотивсь місяць

із синіми горами,

Великий, важкий, сивувато-опаловий.

Може і цю розвантажим платформу –

Місячним каменем землю завалимо…

Хочеться пива. Петляємо коліями.

Стрічним дівчатам махаєм кашкетами.

Струмінь з-під крана морозно поколює,

Зорі од спини летять рикошетом.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: