Д
ІВАН ДРАЧ БАЛЛАДА О МОЕМ ОСКОЛКЕ Председателю колхоза имени Нариманова, Герою Социалистического Труда узбеку Искандару Носову, раненному на украинской земле Сердце жаворонком падучим В твердь груди напористо бьет,
Іван Драч Балада про соняшник В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав
ІВАН ДРАЧ БАЛАДА ПРО САР'ЯНІВ ТА ВАН-ГОГІВ Хата у серці світитися мусить, Погідною бути при всякій погоді. Стоять Парфенони солом'яно-русі, Синькою вмиті, джерельноводі. Мами мої чисті в мелодіях
ІВАН ДРАЧ АРХІТЕКТУРНИЙ ДИПТИХ І. Мій смуток Смертний вирок цигарці. Очі дихають синню – Густо сиплеться звідти волошкова солона печаль. Я ламаю асфальту зволожену лінію, Я шепочу печалі:
Іва́н Фе́дорович Драч (17.10.1936 – 19.06.2018) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Перший голова Народного Руху України (1989). Герой України (2006). Народився в родині