Повстання – Василь Еллан-Блакитний

Еллан-Блакитний Василь

ПОВСТАННЯ

Андрієві Заливчому

I

Де оспіваний задуманим поетом

Сивий морок звис над сонним містом, –

Кинуто Революційним Комітетом,

Наче іскру в порох терориста.

Наказ дано (коротко й суворо):

Вдарити й розбити ворогів.

Спало тихе місто і не знало – скоро

Звідкись грізний гримне стріл.

Над безлюдністю провулочків порожніх

Білий ранок опалево плакав.

Раптом – п-ббах! – і другий, третій стріл

тривожний,

Кулемет нервово зататакав…

Легко так дісталась перша перемога;

Ворога змішав безумно смілий напад.

Панцирник здобуто… Ах, не йде підмога…

І серця тривога стисла в чорних лапах.

Затремтів напружено мотор.

Мов приріс наган до пальців,

Ох, уже стискає міцно коло ворог,

Кулі чітко лучать в панцир.

…А надвечір – все укрив туман.

Сніг лягав (м'яко-м'яко танув…)

На заціплений в руках наган,

На червоночорну рану.

II

Хтось вночі заломить у смертельній тузі руки.

Наче хвиля, защемить печаль,

Жалобні Шопена звуки

Розіллє, ридаючи, рояль.

Душ блакить пекучо повна вщерть;

Розгорілась, ятриться любов'ю:

За життя розплата тільки кров'ю,

Тільки смертю переможеш смерть.

III

Гарячкове стукав, поспішав телеграф,

Знову кинув іскру комітет:

– Кров горить на наших прапорах,

Наша кров.

– Вперед!

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: